верба (в е р б а )
в- приголосний твердий дзвінкий
е-голосний ненагол
р- пригол тв дзвінкий
б-пригол твердий дзвінкий
Ви - префікс
ріб - корінь
При - префікс
стрій - корінь
Ще змалку нас учили, що природа — це велике багатство і її треба берегти. Все це вірно. Але в останні століття природа все більше страждає. А винуватцем цього явища є людина. Так, саме від людини потрібно охороняти природу. І ось чому. Людина давно втручається в природні процеси — змінює рельєфні поверхні, створює штучні озера та русла річок, розводить одні види тварин і рослин, знищуючи при цьому інші, добуває корисні копалини. Але про наслідки мало хто замислюється. Взяти хоча б повітря. На перший погляд як воно може зникнути? Але питання в тому, яке воно стало. Забруднене творіннями людини — автомобілями, трубами фабрик і заводів. А брудне повітря вбиває наші легені. Те ж саме з водою: відходи виробництв, які потрапляюють у воду, отруюють все навколо — рослини, тварин і людей. Таким чином, тут буде доречне прислів’я, яка говорить, що людство «рубає гілку, на якій сидить». Тому найголовніша задача людини — не забруднювати воду, ліс, повітря. Одним словом, не шкодити природі, а допомагати їй. Потрібно всього лише почати з себе: загасити багаття після відпочинку на природі, прибрати за собою сміття, зробити годівниці для птахів взимку, не зривати рідкісні квіти, та й взагалі не зривати рослини без потреби. Подумайте над тим, яким стане життя навколо нас, якщо ми самі все знищимо.
Одного дня ми з братиком та батьками пішли в ліс і зустріли там оленятко. Воно стояло однісіньке на поляні та скубало травичку. Дуже тихенько, щоб не злякати маленьку тваринку ми підійшли ближче і стали його роздивлятися.
Воно мало короткі вушка, які стояли як два солдатика, чорненькі як бусинки очі та видовжену мордочку. Також це оленятко мало коротку шерстку світло-коричневого кольору. Ми з братиком впевше бачили таку тваринку тому спостерігали за ним дуже пильно. Потім на галявину до оленятка прийшла його мама-олениха, вона була набагато більша в розмірах, але така ж гарна і мала світло-коричневу шертску. Мама-олениха забрала свого малюка і вони пішли разом у лісову гущу, а ми з батьками продовжили збирати гриби. З тих пір я завжди згадую про маленьке світло-коричневе оленятко, яке колись бачив (ла) в лісі.
Ответ:
Гармонія людини і природи як велика духовна цінність.
Кажуть, у природи немає для нас ні нагород, ні покарань, у неї є лише наслідки. Я особисто це розумію так, що людина і природа взаємозв'язані і взаємозалежні. Людство використовує природне багатство: ліс, водоймища, гори, тварин і рослин. Природа, здається, щедро ділиться всім цим. Але в останні часи гармонія людини і природи швидше нагадує "екологічне рабство". Людина бере, але, нажаль, не віддає. Людина - споживач, а не партнер. Природа кричить: "Земляне, не нищ мене! Не вирубуй дерев в горах! Не забруднюй океани пластиком! Не нагрівай чадом планету! Не спалюй тваринок в полях!.." Сказати по правді, не нищити природу може лише людина з духовними цінностями. Не йде мова про релігійні переконання. На мою думку, ти можеш не читати книжок і не дивитися Діскавері про природу, можеш на мати вдома жодної домашньої тваринки, але в наш час інтернету неможливо не знати про екологічні проблеми країни і світу.
Отже, щонайменше, що може зробити кожен з нас зараз і тут, - це не викидати папірці і білетики на вулиці собі під ноги, сортувати сміття вдома і не знущатись над бродячими тваринами. Тоді, мабуть, можна говорити про гармонію людини і природи....
Объяснение:
