Донині, уперше, по двоє, поодинці, вчотирьох, по-перше, по-друге, надвоє, відколи, на потім, до завтра.
Відмовився навідруб, сиділи допізна, мчав навскач, пропав безвісти, догори дном, складено вчетверо, вийшов назустріч, узяв забагато,кинув навідліг, з ним заодно, по-справжньому влип, по-нашому сказано, по-вовчому завив, заговорив по-французьки, видніється ген-ген, по-іншому думав син , написано по-латині, заходьте по одному, по вінця повен, в цілому закінчили, перевернувся на бік, відклав на завтра, купив на виплат, це мені до вподоби. "Знаючи свої вади, ми бачимо, чого повинні уникати."
Я підтримую думку про те, що недобре слово вбиває. Адже слово несе не тільки смислове, але й емоційне навантаження, отож слово по-різному впливає на людину, а недобре слово може і вбити.
На підтвердження цього досить згадати, як ми реагуємо на тон, яким може бути сказане одне й те саме слово. Наприклад, "красно дякую" може звучати як щира подяка, а може містити іронію або й відверте глузування. Тоді ми сприймаємо слова як знак недоброго ставлення до нас.
Яскравим прикладом цього може слугувати історія Марусі Чурай з однойменного роману Ліни Костенко. її слова для всієї України були як знамено в бою, як душа, що співає про гол
овне в житті. Але коли зрадив героїню Гриць, багато хто з ницих людців не посоромився встромити ніж недоброго слова у спину дівчини. Вона навіть не виправдовувалася, бо знала справжню ціну слова.
1.-Привіт,Наталко! -Привіт,Сергійку! -Як проводиш літо?-питає Наталка -Дуже добре!Скоро поїду на море ! Я так цього чекав! - з захватом відповідає Сергійко,-А ти як? -Теж дуже добре,поїду в Львів на місяць! Там так чудово!-говорить Наталка. -Ну,до зустрічі! Хороших канікул! -І тобі,Сергійку,до зустрічі!
Знаєте, я от замислювався щоб було б якби звірі могли говорити. Я думаю, захисники лісу, тоесть санітари, вони б просили людей і дітей не смітити в їх чудовому лісі. Птахи просили б щоб люди не руйнували їхні гнізда. Не вбивали їх пташенят і їх самих. Всі тварини просили б щоб люди не підпалювали ліси. Лисиці і інші тварини, просили б щоб люди не руйнували їх норки і дупла. Та якби тварини вміли говорити, вони б дуже просили щоб діти і дорослі дотримувалися правила поведінки в лісах. І багато звірів просили б щоб люди не залишали розбитих пляшок в листі. Тому що звірі можуть поранитися. Лісові звірі дбають про чистоту й порядок в лісі.
Нехай тобі щастить в написанні твору і нехай тобі за цей твір поставлять дуже високий бал!!!