Мова — одне із багатьох див, створених людьми. Вона віддзеркалює душу народу, його історію. Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос — більш нічого. А серце б'ється-ожива. Як їх почує!.. (Т. Шевченко) Ці рядки Кобзар написав 1848 р. під враженням почутої одного разу ввечері на Кос-Аралі української пісні, яку співав матрос-українець. А ще раніше, живучи в Петербурзі, Шевченко просить писати до нього листи з України рідною мовою, яку називає прекрасною, мелодійною, милою. Так, у листі до брата Микити поет пише: «Будь ласка, напиши до мене так, як я до тебе пишу, не по-московському, а по-нашому... Нехай же я хоч раз через папір почую рідне слово, нехай хоч раз поплачу веселими сльозами, бо мені тут так стало скучне. Ще раз прошу, напиши мені письмо, та по-своєму, будь_ласка, а не по-московському..» Людина має завжди пам'ятати, звідки вона родом, де її коріння, знати історію свого народу, його мову. Знання мови народу, серед якого ти живеш, — ознака культурної, освіченої людини, знання рідної мови — священний обов'язок кожного^ Як гул століть, як шум віків. Як бурі подих, — рідна мова, Вишневих ніжність пелюстків, Сурма походу світанкова, Неволі стогін, волі спів. Життя духовного основа» (М Рильський. «Рідна мова я)
Ответ:
Здати екзамени - скласти екзамени
Птицям, які залишаються зимою дуже складно жити.Їм холодно, їжи зимою зовсім немає.Але люди розуміють , що не можно залишити цих бідолах голодними! Тому кожен день з задоволенням годують птахів.Їм тоді стає набагато краще ! А з холодом ми ж нічого не зможемо зробити!Але не всі ж птахи залишаються.Інші у теплі краї відлітають...Їм мабуть там дуже добре...І їжа і тепло...
Була на Запоріжжі Січ козацька, одна із фортець Гетьманщини. Вся козаччина воювала з ворогами землі нашої: з Кримським ханством, з Османьскою імперією ( Туреччиною ). Воювали шаблями, рушницями. У місячну ніч, у сонячний день захищали вони нашу Вітчизну. Відбувалися бої і на Запоріжжі, і на Львівщині, і на Хмельниччині, і на Київщині.
Вічну славу вони здобули тим, що боролися за те, щоб усі українці могли жити спокійно під золотим сонцем, до якого обертається соняшник.
