"Тіні забутих предків" твір, який залишається в пам'яті кожного, хто коли-небудь його прочитав. Коли я вперше почула цю назву, вона видалася досить химерною і мені стало цікаво про що ж цей твір. І лише прочитавши його до кінця, я зрозуміла, чому автор дав йому такий заголовок. Так, справді, у творі скрізь ми натикаємося на тіні. Чи то на тіні давніх вірувань. Наприклад, ті ж божки лісу яких зустрічає Іван . Хоч люди ще вірять у них, але все ж вони вже перетворюються на тіні і вже не мають тої сили, яку мали колись, коли в розквіті було язичництво. Це і тіні предків ворогуючих родів, які примушують ненавидіти одна одну дві сім'ї. Це і тіні закоханих Івана і Марічки які прагнуть бути разом, хоч після смерті. Навіть природа граючись із Іваном лякає його своїми тінями. І хоча б здавалося, що таке тіні? Засвітить сонце і вони зникають. Але все ж вони повернуться з настанням ночі і якщо їх не вшанувати, не зберегти про них пам'ять, вони можуть стати карою для майбутніх поколінь
Був похмурий ранок. Велика хмара насунула. А птахи ще літали вони не встигли поховатися в гнізда. І тут хмара зловила пташок і понесла їх кудись.Але сонце виглянуло і звірі розказали сонцю що сталося.Сонце дослухавши миттю полетіло за хмарою.І знайшло хмару. І почалася така битва, але сонце перемогло.І з птахами воно полетіло назад.
Коли люди схаменуться? Перестануть лити кров невинних людей. Коли світ буде іншим? Коли з осіб матерів перестануть литися гіркі сльози? Коли перестануть розривати снаряди дітей і людей похилого віку? Всі! Війни більше немає. Як же хочеться мені почути ці слова. Немає більше страху, немає більше горя і втрат серед мирного населення. Сьогоднішній уряд чинить беззаконня. Як можна погодитись з цим? Я не хочу жити в країні, в якій страшно жити. Я голосую за мир. Добро перемагало зло, і переможе його і зараз. Досить терпіти цю несправедливість.
Носоріг...................
Мені здається, що демонстрація почуттів насправді говорить про їх відсутність, бо спражнє почуття не потребує оцінки інших. Воно лише для двох.Говорять, що кохання, яке проходить перевірку випробуваннями, здатне робити неможливе.Бо любов – це самозречення. Кохання - одне з найпрекрасніших почуттів, яке важко описати. Лише коли бачиш прояви його в житті, саме у вчинках, а не у словах, то розумієш, що кохання існує. На мою думку, саме кохання творить світ у всіх його найкращих проявах. А іноді робить неможливі речі.<span>У кожної людини є своя відповідь на питання ”Яке воно, справжнє кохання?” </span>
