1. Віддав князь свою дочку змієві.
2. Запитання князівни.
3. Вісточка додому.
4. Приліт голуба до рідного дому.
5. Просьба дітей.
6. Двобій Кирила зі змієм.
7. Перемога Кожум’яки.
І Остап і Андрій є хорошими козаками.Як воїни вони обидва дуже вправні , це вони перейняли від свого батька Тараса. Хоча є і відмінності у цих козаків. Остап - хороший керівник, дуже сміливий і відповідальний, оскільки став отаманом. Саме він є гідним козаком, який ніколи не зрадить рідній землі. Самев цьому Остап і відрізняється від Андрія. Менший син Бульби більше мріяв, навіть в бою. Його також можна назвати хоробрим козаком, але він зрадив своїй державі.Андрій проміняв свою країну на кохану дівчину, за що і загинув.Обидва поводились гідно в бою, але Андрій воював проти України,а Остап проти Польщі.
«Слово про Ігорів похід» – глибоко патріотичний твір, героїчний епос нашого народу. Біль і турбота за долю Руської землі звучить у кожному рядку поеми-слова. Таким патріотом, мужнім захисником своєї землі, хоробрим, безстрашним воїном постає перед нами князь Ігор. «Браття! Лучче згинути в поході, аніж завертатися собі на сором», – говорить наш герой. Такими відважними і переконаними патріотами є князь Всеволод, Святослав Ольгович інші князі і дружинники.
Битва з половцями не принесла перемоги русичам. Не допоміг і небачений героїзм князівської дружини – надто нерівними були сили. Автор ще раз нам підкреслює, що малою силою важко протистояти ворогу. Недалекоглядність, бажання прославитись Ігоря принесли лихо на Руську землю. Творцеві «Слова…» мила і дорога ця земля. Вона вимальовується у творі майже живою істотою, яка радіє, плаче,сумує. Невипадково автор 20 разів вживає поняття «Руська земля».
Дорога вона і нам, українцям, спадкоємцям давніх русичів. Така ж біль пронизує кожного небайдужого українця, коли бачить, що твориться на нашій землі щодня. Спустошені, зарослі бур’янами в багатьох місцях землі, вимираючі села, завмерлі заводи, хаос у душах людей, відсутність об’єднуючої народ ідеї – така картина постає перед сучасниками.
Але ми, як і давні русичі, оптимісти: віримо, що наша земля буде квітучою, багатою, а народ буде жити добре і щаслив
Аналіз вірша Миколи Вінграновського "Сеньйорито акаціє, добрий вечір...":
Тема: Розкриття почуттів, які спалахнули на схилі літ.
Ідея: Відчуття давно забутого кохання, яке приносило більше муки від не розділених почуттів, ніж радості.
<span>Автор використовує у вірші художний прийом - аксюморон: "колюче щастя". </span>
Також використовує епітети: "годину суху та вологу", "пожежо моя", "осінній я".
Риторичні запитання: "Хто воно за таке любов?", "Вже б, здалося, нащо мені?", "Ви з якої дороги, пожежо моя?.."
<span>Рядок "Ви з якої дороги, пожежо моя?" порушує загальний ритм вірша, що підкреслює особливу схвильованість чоловіка. Легка втома відчувається у рядках: "Сеньйорито, вогонь на плечі - Осінь, ви і осінній я..." Адже для героя настала пора, "Коли стало любити важче, І солодше любити знов..." Здавалося б, усе минулося. Але ні. Загорілася в душі пожежа, і якщо на початку вірша «осінь зійшла по плечі», то тепер — «вогонь по плечі». Коханню підкоряється будь який вік.</span>
Можно якось начати сразу можно написать що заради любимого человека можно умерти а дальше можешь написать про свою любови
