Школа – это начало начал. Она, как никто и ничто другое, превращает человека в личность. Именно там мы начинаем раскрываться, делать первую достойную заявку о себе миру.
Школа – это первый шаг к самостоятельной жизни. Ведь многое происходит впервые: и первый урок, и первая победа, и первое серьезное поражение, и первая любовь.
В школу мы приходим робкими, застенчивыми и неумелыми. С рук в руки передают нас родители первой учительнице. А сколько было переживаний, но нам повезло с первой учительницей – доброй, мудрой. Она стала нам второй мамой. Учительница научила нас не только читать и писать, а и дружить, понять, что родина начинается «с картинки в твоем букваре».
Ведь школа – это не только общеобразовательный центр, это школа жизни. Мы учимся здесь важному: быть честными, отзывчивыми, целеустремленными, уметь жить в коллективе. В школе мы строим свое «Я» по кирпичику, тяжело, медленно, осторожно. Помогают нам в этом наши учителя. Мне очень повезло – они не только учителя, но и друзья. Друзья, которые дадут мудрый совет, подставят плечо и укажут правильный путь заблудившемуся. Их внимание к нам, терпение вызывает восхищение, а душу переполняют слова благодарности. Школьные учителя учат нас преодолевать себя, свою лень, неорганизованность, не останавливаться на достигнутом и идти вперед.
«Мені тринадцятий минало» аналіз вірша Автор: Тарас Шевченко Рік написання: 1847 Тема «Мені тринадцятий минало»: зображення безрадісного дитинства Тарасика, коли він, будучи кріпаком, випасав панську худобу. Ідея: співчутливе ставлення до хлопчика-пастушка; засудження страшних часів кріпацтва, коли людина не мала власних прав і вимушена страждати. Основна думка: не зазнали щасливого дитинства Тарас і такі як він, бо не мали волі, щасливої долі через гноблення народу панами. Художні засоби «Мені тринадцятий минало» Риторичні оклики: «Господнє небо і село, ягня, здається, веселилось!»; «Поглянув я на ягня — не мої ягнята!»; «Обернувся я на хати — нема в мене хати!»; «Не дав мені бог нічого!»; «І хлинули сльози, тяжкі сльози!»; «…лани, гаї, сади!». Риторичні запитання: «…чи так мені чого було?»; «…чого так весело було?». Порівняння: «…любо стало, неначе в бога..»; «мов прокинувся, дивлюся»; «…поцілувала… наче сонце засіяло, неначе все на світі стало моє». Метафори: «сонце гріло, не пекло»; «сонце… не довго молилось»; «сонце запекло, почервоніло і рай запалило»; «небо помарніло». Епітети: «небо голубеє»; «тяжкі сльози», «господнє небо» Автобіографічний вірш Т. Шевченка «Мені тринадцятий минало складається з чотирьох настроєвих картин: хлопчик пасе овець, милується ясним сонечком, голубим небом; раптом розуміє, що він — сирота безпритульний, немає в нього нічого — ні ягнят, ні хати, ні рідної душі поряд; та ось прийшла дівчина, втішила, витерла сльози хлопчині, поцілувала — і сонце знову засіяло не лише в небі, а й у душі. У четвертій частині —роздуми дорослого поета про те, що той його колишній стан — це рай. Набагато гірше тепер, коли він усвідомив усю несправедливість існуючого ладу і виступив проти нього. Вірш емоційно насичений, передає найтонші відтінки почуттів ліричного героя, його страждання та переживання. Головний герой твору — тринадцятирічний хлопець-пастух, кріпак і сирота. Природа зігріває його ясним сонечком, напуває пахощами трав, вносить у душу малого сироти відчуття спокою й тихої радості. Хлопчик молиться Богові, дякуючи за сонце, теплий день, життя… Раптом герой усвідомлює, що він — кріпак, і це боляче ранить серце підлітка: Не дав мені Бог нічого!.. І хлинули сльози, Тяжкі сльози… Але це почуття триває недовго: поява щирого й доброго друга — Оксани — проганяє страшне відчуття, природа знову радіє разом із дітьми: Неначе сонце засіяло, Неначе все на світі стало Моє… Кожна людина з теплотою згадує своє дитинство. Ці спогади пов’язані, передусім, із батьками, найкращими друзями, дитячими забавками й безтурботністю. Життя дітей, що народилися кріпаками, не могло бути безтурботним: змалку вони працювали поруч із дорослими, рано втрачали батьків, що помирали від хвороб та непосильної праці. Тому одна з провідних думок вірша — засудження такого суспільного явища, як кріпацтво. Інша ж думка — кожна дитина має право на щасливе дитинство й потребує піклування та любові.
<span>Привіт!
- Привіт, як справи?
- Добре. Як гадаєш, на цих вихідних куди підемо? В кіно чи в парк до хлопців?
- Давай у кіно. Гадаю, там проведемо час краще.
- Добре...А ти уроки вже зробив?
- Поки що, ні. Але гадаю, що час ще є. А ти?
- Ні. Не зараз, буду готуватися до вихідних.
- Добре. До завтра тоді.
<span>- Бувай.
</span></span>
Олiвець - 7б., 6 зв.
олiвець - адар. бук.- е
разбор слова:
о- [о]-гл., безуд.
л-[л]- сог., непар., зв., мяг.
i-[i]-гл., безуд.
в-[в]-согл., пар. [ф], тв., глух.
е-[е]-гл., удар.
ц-[ц]- сог., непар., зв., тв.
ь- не имеет
/
олiвець
—