Тюль - чол.р, не істота, конкретне;
тюль,тюлі.
Міль - жін.р,істота, конкретне;
міль,молі.
Дрібний,тобто малий а антонім до слова малий-великий,величезний
Перше слово людини – мама. Кожна дитина у світі хоча б раз на день говорить це слово. Його розуміють у всіх країнах, і навіть звучить воно майже однаково у більшості мов. Скільки творів та віршів, поем та романів присвячено любові до матері. Саме слово мама ніби вміщує щось таке ніжне і тепле. І одразу в уяві з’являється її тендітний та ніжний образ.Що може біти ріднішим за матусині руки? Коли тобі сумно вони зігрівають тебе обіймами. Що може бути ласкавішим за матусині очі? Вони осяюють світ навколо тебе. Немає нічого щасливішого, ніж мить коли матуся посміхається. І навіть коли вона сердиться - ближчої людини не існує.Матері дають нам життя. Вони плекають нас з першої миті нашого існування. І ніхто не розуміє нас краще за маму. Вона завжди поряд, завжди допоможе. Вона готує найкращі страви і дає наймудріші поради. Вона пишається нашими досягненнями і хвилюється, коли нас немає вдома. Вона любить нас понад усе і навіть більше.Мама вчить нас найголовнішим людським якостям – доброті, чесності, порядності та людяності. Вона відкриває для нас життєвий шлях, допомагає на заблукати на ньому. Тому потрібно зробити все для того, щоб вона завжди могла нами пишатися і якнайменше журилась через наші невдачі.<span>Для мене немає ближчої людини за мою матусю. Вона мій друг, соратник та однодумець, мій промінь сонця, моя наснага. Моя мама – найкраща в світі!</span>
Читати книжки ,писати поеми ,малювати пейзажи -це все любив Тарас Шевченко
<span>Вчинок людини</span>
<span>
</span>
Кожен з нас за
своє життя робить безліч різноманітних вчинків, як добрих, так і поганих. Хтось
із нас більше схильний робити добрі, високоморальні вчинки, хтось – чинить зле.
Але на світі так мало людей, вчинки яких можна було б назвати справжнім
подвигом. Про один з таких вчинків я хотів би доповісти сьогодні.
<span>Кілька років тому
Україну зворушив подвиг маленької п’ятирічної дівчинки – Анастасії Овчар. Бітьки залишили її
вдома саму з дворічною сестричкою, аж раптово через димохід у хаті загорівся
диван. Дівчина могла б просто вибігти з хати, але вона цього не зробила. Спершу
вона намагалася затушити полум</span>’я іграшками,
потім – сво<span>їми долоньками. В неї нічого не вийшло, і тоді вона розшукала
в диму та полум</span>’ї свою сестричку та винесла її з хати. Внаслідок
пожежі Настя отримала вісімдесят відсотків опіків шкіри, але лікарям вдалося
врятувати маленьку героїню.
Мене глибоко
вразив цей сміливий, мужній та люблячий вчинок маленької дівчинки. У неї дуже
щира та дбайлива душа, адже вона не покинула у біді малу сестричку, ризикуючи своїм життям. Саме через
цей вчинок вона може вважатися справжнім героєм!
