1) Уже розвиднялось, як він вернувся додому <span>(Панас Мирний)
</span>2) Килина на поле чухрає колосків збирати. Їй на те щастило: не проходило того дня, щоб вона з півклунка пшеничних колосків додому не приносила <span>(Панас Мирний)
</span>3) <span>— Так на що ви скаржитесь? — Ріже мене і пече попід боками, — обізвався із хати жіночий старечий голос </span><span>(Григорій Тютюнник)
4) </span><span>Перед різдвяними святами вдарили морози. Замело, завихрило надворі </span><span>(Микола Олійник)
5) </span>Уже і сонечко зійшло, Уже й зайшло, смеркати стало, — Не йде, сердешная, в село <span>(Тарас Шевченко)</span>
Ответ:
Как-то так, думаю, может помочь. По-крайней мере очень надеюсь. Простите за возможные совершённые мною ошибки
1. <u>Рання</u> пташка дзьобик чистить, а <u>пізня</u> очиці жмурить.
2. Вчення <u /><u>в щасті</u> украшає, а <u>в нещасті</u> утішає.
3.<u /> <u>Багачеві</u> прибіль, а <u>біднякові</u> загибель.
Міст(о), криниц(я), поріг ()
Приємно в сонячний вересневий день погуляти по парку. Осінь тихенько вступає у свої права, занурюючи нас в казку. Дерева, кущі, трава - все змінює своє зелене вбрання, переодягнувшись в строкаті вбрання. Жовті осики, тремтливе на вітрі, палаючі багрянцем лапаті клени. Ніжні берізки схиляють свої кучеряві голови, втрачаючи золоті листочки. На узліссі виділяється палаюче вогнище червоної горобини. У тиші чути, як з дуба падають жолуді, глухо стукнувшись про землю.Журавлі, дикі гуси та качки, відлітають у пошуках тепла, збиваються в зграї.Сумно спостерігати за спливають вдалину косяками.Сонце ще дарує тепло, а в повітрі вже стоїть особливий, неповторний запах свіжості і новизни. У невеликому ставку плавають різнокольорові кораблики - опале листочки.<span>Короткі дні у вересні. Сонце, схилившись до горизонту, затухає, парк затих, крізь виту чавунну решітку блищить спорожніле шосе. Я збираю на пам'ять кілька яскраво забарвлених листя клена, осики і дуба. Пора додому.</span>