Отже, чому мені до вподоби малювання? Чим воно мене одного разу зацікавило?
Мабуть, сам сенс в творчості це те, що через папір ти можеш передати усі свої потаємні мрії, секрети, можливо негаразди і смуток. Коротше кажучи, малюнки - це твій настрій і стан на даний момент. Якщо кольорова гамма на папері яскрава, барвиста і соковита, це значить що і настрій яскравий і веселий. А от, наприклад, кольри темних відтінків і печальніх кольорів свідчить нам про те, що людині погано, сумно, можливо ще те, що вона хворіє, і веселий мотив малюнку не виходить передати через брак гарного настрою...
Малюйте переважно кольорами веселки, адже це добре, коли в людини нічого не болить: ні тіло, ні душа!
П.с.: Я так поняла, что тебе нравится рисовать?) Мне тоооже, какое совпадение ;)) Надеюсь тебе пригодится этот небольшой текст! Удачи)))
<span>З місяцем березнем пов’язано багато важливих подій. Але про одну подію кожного року пам’ятають усі люди. Ось і ми, нібито різні за віком та спільні по своєму духу згадуємо того, хто не лише влучно говорив, але й боровся за свободу, мир і спокій у нашому українському домі.</span>
15 березня в Богданівській сільській бібліотеці пройшла літературна година «На вічному шляху до Т.Шевченка».<span> Присутні небайдужі до Шевченкового слова. Із уст бібліотекаря Довбиш І.В. линуть слова невмирущого Кобзаря
</span>та розповідь про історію першого видання «Кобзаря».Читці, старшокласниці Богданівської ЗОШ Зятковська Каріна і Тиха Анжеліка декламували «Думи мої, думи мої…», «І виріс я на чужині…», «Реве та стогне Дніпр широкий» та інші.<span>Окремо відзначилися твори, які стали піснями. Читачами представлено перегляд літератури «Шевченко – сяйво не залежної Вкраїни». </span><span>В кінці літературної години бібліотекар провела невелику вікторину серед присутніх. Про Кобзаря говорили і говорять усі. </span>Цими днями звідусіль звучать його поезії, пісні і кожен охочий може пізнати і осягнути «свого» Шевченка, який увійшов у кожен дім не лише «Кобзарем», а й своєю життєвою позицією Великого Українця.Найвлучніше висловив свої почуття Юрій Рибчинський:
В потрібний час потрібно розправити крила,щоб досягти високих результатів.
Моя кімната невелика, але дуже затишна. Коли прийшов час іти до школи, її впорядковували всією сім'єю. Праворуч від дверей стоїть письмовий стіл. На ньому стоїть письмове приладдя та глобус. Над столом знаходиться невелика книжкова полиця, на якій стоять усі мої підручники та зошити. Ліворуч — моє ліжко. Воно застелене яскравим покривалом, на ньому зручно сидять мої улюблені м'які іграшки.
Тож коли настає день прибирання, я знаю, що мені робити. Насамперед слід витерти від пилу підвіконня, полити квіти. Стерти пил із усіх полиць і зі стільця також, потім поскладати речі на свої місця, взяти пилосос і почистити килим. Коли це робиш систематично, — немає ніяких проблем, немає невдоволення чи небажання прибирати. Моя кімната мені дуже подобається ще тим, що на стелі наклеєні такі дивні шпалери: коли світло вимикається, вони сяють зірками на нічному небі. І мені здається, що я лечу в космосі, махаю всім на прощання рукою і... непомітно засинаю.