<span>а)Говорили ж тоб</span><span>і : "Не барися! Швидше повертайся!"</span>
Немає жодної людини, яка знала б усе на світі. Спочатку ми вчимося ходити, потім читати і писати. Ми йдемо до школи і поринаємо у світ знань. Вчителі вчать нас бути чесними,працьовитими,добрими. У дорослому житті вчимося працювати, любити, виховувати своїх дітей. Людина вчиться усе своє життя. Її вчать книги,спілкування,саме життя.
Треба вчитися і досягати своєї мети.
<span> Одного разу літав він із своїм товаришем, теж молодим горобчиком, по дворі в одного господаря. Літали вони, гралися, по смітничку громадили та й знайшли три конопляні зернятка. От наш горобчик і каже:</span>
<span>- Мої зернятка! Я знайшов! А чужий і собі:</span>
<span>- Мої! Коли мої! Коли мої!</span>
<span>І почали битися. Та так б'ються, та так скубуться, аж догори скачуть, аж пір'я з них летить. Бились, бились, поки потомились; сіли один проти одного, надулись і сидять, та вже й забулись, за що була бійка. Коли згадали: а де ж наші зернята? Зирк, аж зернят вже й нема! По дворі ходить курка за курчатами, квокче та промовляє:</span>
<span>- Дурні бились, а розумні поживились, дурні бились, а розумні поживились!</span>
<span>- Що ти кажеш? - питають горобці.</span>
<span>- Та то я дякую вам, що ви такі дурні! От поки ви здуру бились, то я з своїми курчатами поснідала вашими зернятками! Що то, сказано, як хто дурний!.. Нікому було вас бити та вчити! Якби вас хто взяв у добру науку, то, може б, з вас птахи були!..</span>
<span>Чужий горобчик розсердився за таку мову.</span>
<span>- Вчи своїх дурних курчат розуму, а з мене й мого розуму досить! - підскочив, тріпнув крильцем, цвірінькнув та й геть полетів. А наш горобчик зостався і замислився.</span>
<span>"А правда, - думав він, - краще бути розумним. От курка розумна, собі наїлася, а я мушу голодний сидіти".</span>
<span>Подумав, подумав та й почав просити курку:</span>
<span>- Навчіть мене розуму, пані матусю! Ви ж такі розумні!</span>
<span>- Е, ні! - каже курка. - Вибачай, серденько! Маю я й без тебе клопоту доволі, - он своїх діточок чималенько, поки-то всіх до ума довести! Шукай собі інших учителів! - та й пішла собі в курник.</span>
Красуня зима перевтілюе все навколо. Лісова білочка допитливо воротить носиком, та побачити її руденький хвіст, який творить контраст між її вогняним кольором хутра та білим цнотливим снігом, можливо дуже рідко. Постійні жителі міста - горобці, постійно чекають доки хтось кине їм жменю насіннячка, чи шматок хлібця, так само як, і голуби. Синички - наші товариши протягом усіеї зими.Їх жовтенькі брюшка, сиза голівка прикрашають злиденність голих гілок дерев. Написала все,что смогла :)