Подружитися, затоваришувати
Я люблю початок осені. Після довгих літніх канікул весело зустрічатися зі шкільними друзями. Літо скінчилось, а ще тепло. У такий час ми з однокласниками збираємо яблука у шкільному саду. Так було і цього року.
Яблук уродило дуже багато. Жовті, червоні, рожеві висять вони на гілках.
Під час уроку праці ми з однокласниками прийшли у шкільний сад збирати врожай. Хлопці із кошиками залізли на дерева. А дівчатка зривали яблука з нижніх гілок та збирали із землі ті, що впали. (Але цього не можна робити, коли яблука треба зберігати тривалий час.) Я, як і інші хлопці, поліз на дерево. Став на міцну гілку, поруч із собою прикріпив кошик для яблук. Однією рукою я тримався, щоб не впасти, а другою — зривав червоні плоди. Півкошика яблук зібрав я лише з однієї гілки.
Працювати було весело. Ми перегукувалися з хлопцями. Чути було дзвінкий сміх дівчат. Ми попрацювали годину і зовсім не втомились. Після роботи ми залишили порожні кошики під деревом. їх знайдуть хлопці і дівчата з іншого класу, які прийдуть на урок праці після нас.
Коли я прочитала історичну повість, вона мені дуже сподобалась - складнопідрядне реч.
Якось теплим вересневим днем ми з друзями ходили до лісу. Припікало гаряче сонечко. Над нами світилося прозоре й чисте блакитне небо. Від подиху легенького вітерця шелестіло жовтогаряче листя.
Ліс стояв урочистий. Сонячні промінці падали на листя, створюючи гармонійну й святкову атмосферу.
Ми дуже старанно шукали грибів, але не знайшли їх. Мабуть, з причини того, що довго не було дощу й земля потріскалася та пересохла.
Скоро ми натрапили на кущі, які рясніли горіхами. Ми взялися збирати горіхи зі справжнім завзяттям. На жаль, ми не помітили, що за лісом причаїлася небезпека.
Страшний вітер налетів зненацька. Дерева захиталися. Вогняна сліпуча блискавка розітнула хмари. Ми розгубилися: бігти додому далеко, а лишатися в лісі небезпечно. Дощ полився, як із відра. Вітер шаленів у верхівках дерев. Здавалося, що майже останній осінній грозі не буде кінця
Ми дочекалися. Вітер вгамувався. Дощ ущух. Ми були мокрі до останньої нитки. Зате як радісно було нам іти по розмоклій землі, несучи повні кошики справжніх лісових
надеюсь оно
Вроде да))))))))))))))))))))))))
