Переказ тексту "Під вікном", у якому розповідається про хлопчика, калину й бузину пропоную виконати так:
У веснянім буянні біліли сади. Цвіли бузина та калина, мов шапками снігу понакривались. Сяяла білим цвітом сумна черемха. Зазвичай усі ці кущі й дерева не цвітуть ніколи в один і той самий день, проте тієї весни вони чомусь цвіли разом. Пелюстки весняних квітів України білою метелицею вихорились над землею. Усе навколо світилось і сяяло.
Була ніч. Місяць виплив з-поза обрію на перистих хмаринах, на подраних небесних пуховиках. Блиснула синім вогнем ріка. Усе довкола засвітилося сумним і спокійним світлом. Навкруги завидніло, неначе вдень, адже все навколо було біле.
Михайлик переліз через паркан садиби і опинився в старому вишневому садку. Тут над усім панував той самий Місяць. Під ногами перекочувались місячні плями, пересіяні через гілля та листя вишень, яке нахилялось од вітру.
Хлопець йшов, мов кіт по стерні, а потім скрадався до заплетеного хмелем будинку, до вікна на другому поверсі.
Михайлик незчувся, як ззаду хтось підійшов. Пролунав вражений вигук: «Михайле!» Перед хлопцем стояла його матуся. Шануючи предківські приписи чемності, мати тягла Михайла геть від того вікна, розпитуючи, коли ж він зашле до дівчини старостів.
Подивившись на годинник, я тихо встав з ліжка щоб не розбудити інших.
Від дев'яти тисяч чотириста дев'яносто два відняти тридцять дев'ять
до п'ять тисяч шістсотдвадцять три додати сімсот тридцять чотири
поїзд з триста сімдесят п'ятьма пасажирами
-Заходьте, гості дорогії,-мовила княгиня Ольга .
Вони запропонували йому обмін на сина, на що Сталін сказав:"Я генерала на солдата не міняю"
-Ви, панотче, до речі,тин не підпирайте, а то князь враз розгнівається.
У повстанця все пропливло перед очима: і біла хата, і садок, і річка,і улюблений млин.