По білому полю чорним маком сіяно.(Олівець) Тоненьке, кругленьке, серце чорненьке, хто на його слід погляне, думку його взнає.(Олівець)Сам чистенький, аж блищить, а пройдеться — насмітить.(Олівець)<span>Невеликий мокрий птах </span>
<span> Ходить дзьобом по грядках. </span>
<span> І криниця, й не криниця; </span>
<span> В ній водиця й не водиця. </span>
<span> Тягнуть звідти не відром, </span>
<span> А насталеним пером. (Авторучка)</span>
Словниковий диктант
Щодня, казна-де, немовби, хтозна-що, чимдуж, знатися, колись, тому-то, пiшов-таки, гуляв би, навряд.
Був холодний осінній ранок. Вітер зривав з дерев останні листочки. На землю упав маленький Горішок. Він був дуже наляканий і сумний. Горішку захотілося повернутися на дерево. Він став проситися у горіха взяти його назад на гілочку. Але горіх відповів, що йому краще залишитися на землі, пустити коріння і рости великим і високим. ********************************************************************************************************Він ріс у нашому дворі поміж каштанами й кленами. Чи його посадці? хто, чи сам посіявся ніхто не знав. Стояв високий, стрункий, з розлогими вітами, на яких серед пахучого листя зеленіли ще дрібні кульки горіхів.Раптом я побачив, як до горіха, злодійкувато оглядаючись, підійшов хлопець і здоровенною палицею заходився гамселити по гіллю. Він намагався збити недозрілі плоди. Дерево шелестіло, сипалося листя... Мені здавалося, що воно тихо стогне від болю й незахищеності.Хлопець був старший за мене, але я вже не думав про це. Швидко кинувся до нього й вихопив з його рук палицю.— Ти нащо дерево нівечиш? — закричав я.— Хіба не бачиш, що горіхи зелені? А скільки гілок пооббивав...— А ти хто такий?..— витріщив очі бешкетник.— Воно що — твоє?..Моє! — розпалився я. І раптом додав примирливо: — Моє і твоє. Достигнуть — тоді й приходь, поласуємо горіхами.Незнайомець глипнув на мене, постояв трохи, певно, вирішував, що йому робити далі, потім махнув рукою:— А-а-а... Нехай росте. Бувай! І пішов своєю дорогою.<span>А мені стало радісно, гарно. Я підійшов до горіха й тихенько йому сказав: «Рости, горішку. Рости й не бійся. Я тепер тебе завжди захищатиму».</span>
дякувати сусіду, пробачити однокласника, опанувати знання, екзамен з історії, звернутися за адресою, йти по гриби , сумувати за ріднею , турбуватися про батьків, обурюватися через вчинок, пропустити через хворобу, ходити вулицею,
Чванливість є не гарною рисою людини.
У моїй школі навчається пихата дівчинка.
Не треба зазнаватися , навколо також є люди.
Я відчуваю гордість за свою родину.