Что это значит? Жульен это блюдо....
Пропоную дібрати такі цитати до образу Івана Сили:
Не цурається праці, є дуже роботящою людиною:
⇒"Іван з легкістю взявся до праці, беручи на свої плечі вдвічі більше, ніж решта вантажників";
⇒"Іван розгубився. Бо, крім роботи, чесно кажучи, більше нічого не знав",
⇒"...учень після занять ходить розвантажувати вагони".
Іван уособлює найкрщі людські риси. Він чуйни, добрий, відккритий: ⇒"Іван заплющив очі. Крізь повіки пробилася сльоза і потекла по щоці...".
Іван турбувався про власне здоров'я, не вживав алкоголю, не палив:
⇒"В Івана гуло в голові, адже алкоголю він ніколи не вживав".
⇒"І взагалі, вів здоровий спосіб життя".
6 класс? такое же задание
на:справжній лицар ,його поважають козаки й бояться вороги,про нього йде слава як про спритного,відчайдушного,невловимого козацького хлопця
Григорій Михайлович Стрілець (справжнє прізвище письменника)
Патріотизм - величний вияв нескінченної
<span>любові до рідного краю. </span>Він, подібно до
любові, керує людською свідомістю, заставляючи робити великі і малі
вчинки в ім'я своєї батьківщини. Патріотизм, виховує великих, сильних
людей, які здатні пожертвувати життям
заради рідної землі. Патріотизм породжує впевненість у собі, волю в
перемогу, віру в свою націю, свій народ, він перетворює звичайну людину в
безстрашну машину, яка не відчуває страху і болю, ідучи впевнено і
безстрашно до своєї мети. Тоді мета патріота стає метою усього народу.
Патріот живе у єдності зі своїм народом, він живе своїм народом, адже
життя народу стає його життям. Та нажаль у нашому сучасному
українському суспільстві кількість патріотів з часом зменшується. Багато
людей під впливом економічної кризи, соціальних недостатків починають
презирати сучасну державу. І дух патріотизму в їхніх серцях починає
повільно втухати, як маленький вогник підчас дощу. Дух патріотизму
починає перетворюватись на інший дух - дух презирства. З країни виїзджає
багато людей, юнаки шукають собі "білого білета", щоб не іти в армію, а
дух національної свідомості ледь жевріє своїм маленьким, майже потухлим
вогником. Жаль терзає мою душу, коли проходжусь по звичайному
українському місту, де значна частина населення навіть не знає
української мови, а говорить на чужому всім народам наборі слів із
різних мов, який ми називаємо суржиком. Українська культура
зайшла в тупик із якого не може знайти виходу. Українські патріоти, яких
так потребує суспільство, ніби сплять довгим сном у душах багатьох
українців, проте люди не хочуть розбудити той дух патріота, який все
більше і більше гасне у їхніх серцях, а треба було б!<span> Тоді, коли
кожен українець запалить у своїй душі вогник патріота, весь народ понесе
його у своїй дорозі. Патріотизм кожного із нас, любов до ближнього і до
країни повели б державу вперед. Та не судилося...</span>