Леонід Глібов розпочав навчання у Полтавській гімназії. Тобто відповідь - місто Полтава.
Зі словом ПОЛТАВА можна скласти такий ребус: малюємо болт, замінюємо "б" на "п", додаємо намальовану літеру "А", в якій міститься ще одна "А" (тобто а в ва - ава).
Яяни - люди замкнені у своєму власному світі, обмежені. Символом їхньої замкненості стають вежі. Їхня пиха була величезна. Вона робить їх рабами власного "я", тобто егоїстами. Це дуже погані люди, бо вони ніколи не зможуть зрозуміти іншу людину. Тому, щоб не стати яянином, слід бозбутися цих негативних рис. Окрім того, треба прагнути до краси людських взаємин.
Це:
Характеристика запорізького козака
<span>І зовні, й за внутрішніми
якостями запорізькі козаки загалом являли собою характерні типи своєї
народності й свого часу. За описом
сучасників, вони були здебільшого зросту середнього, плечисті, ставні, міцні,
дужі, з лиця повновиді, округлі й від літньої степової спеки смагляві. З
довгими вусами на верхній губі, з розкішним оселедцем, або чуприною, на тім’ї,
у смушевій гостроверхій шапці на голові, вічно з люлькою в зубах, питомий
запорожець завше дививсь якось похмуро, вниз, спідлоба, сторонніх зустрічав
спершу непривітно, відповідав на запитання вельми неохоче, але затим помалу
м’якшав, обличчя його поступово під час розмови набувало веселого вигляду,
жваві проникливі очі займалися блиском вогню, і вся постава його дихала
мужністю, звитягою, завзятою веселістю й неповторним гумором. У внутрішніх
якостях запорізького козака помічалася суміш доброчинностей і вад, завжди, втім,
властива людям, які вважають війну головним заняттям і головним ремеслом свого
життя: жорстокі, дикі й безжальні щодо своїх ворогів, запорозькі козаки були
добрими друзями, вірними товаришами, справжніми братами у стосунках одне з
одним, мирними сусідами до своїх соратників за ремеслом, українських і донських
козаків; хижі, кровожерні, невтримні на руку, нехтуючи будь-які права чужої
власності на землі ненависного їм ляха чи бусурмана, запорізькі козаки у себе
вважали звичайну крадіжку якогось батога чи пута страшним злочином, за який
винного карали на смерть.</span>
Світлий бік характеру запорізьких козаків складали їхня благодушність,
нескнарість, щедрість, безкорисливість, постійність у дружбі, яку так високо
цінували в Запоріжжі висока любов до особистої свободи, за якою вони надавали
перевагу лютій смерті, ніж ганебному рабству; глибока повага до старих і
заслужених воїнів і взагалі до всіх «військових ступенів»; простота, помірність
і винахідливість, при потребі, в домашньому побуті чи в різних безвихідних випадках
і фізичних немочах.
До захожих і заїжджих людей запорозькі козаки завжди були гостинні й
привітні.
На війні запорізький козак відзначався завжди розумом, хитрістю, вмінням у
ворога «виграти вигоди, якнайшвидше на нього напасти й несподівано заманити»,
вражав ворога великою відвагою, гідною подиву здатністю витримувати найтяжчі
випробування й жах смерті.
<span> Для того щоб налякати чи
пригрозити ворогові, запорожці нерідко самі поширювали про свою силу й
непереможність неймовірні розповіді й примушували вірити в те інших.</span>
У вільний від походів час
запорозькі козаки любили, лежачи на животах, побазікати, послухати розповіді
інших, тримаючи при цьому в зубах коротенькі люлечки.
Бувши високими шанувальниками
пісень, дум і рідної музики, запорожці любили послухати своїх боянів,
сліпців-кобзарів, нерідко самі складали пісні й думи і самі бралися за кобзи,
які були в них улюбленим музичним інструментом.
Ви пан, а я проста, ви багатий, а я бідна, ви возний, а я простого роду» Возний: «Ти одна заложила єму (серцю) позов на вічнії роки, і душа моя єжечасно волаєть тебе і послі нишпорной даже години». «Не багата я і проста, но чесного роду, / Не стиджуся прясти, шити і носити воду». «Моє все багатство єсть моє добрє ім’я». Виборний: «Золото — не дівка! Наградив бог Терпилиху дочкою. Кромі того, що красива, розумна, моторна і для всякого діла дотепна,— яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить». «Лучче умерти, як з немилим жити, / Сохнуть з печалі, щодень сльози лити». «Бідность і багатство — єсть то божа воля; / З милим їх ділити — єсть щаслива доля».__ _ Наталка — матері: «Я покоряюсь вашій волі і для вас за пер- шого жениха, вам угодного, піду заміж; перенесу своє горе, забуду Петра і не буду ніколи плакати». «…Живемо і маємося, як горох при дорозі: хто не схоче, той не вскубне». «Хто живе чесно і годується трудами своїми, тому і кусок черствого хліба смачніший од м’якої булки, неправдою нажитої». Терпилиха про дочку: «…вона добра у мене дитина, вона обіщала для мого покою за первого жениха, аби б добрий, вийти заміж». Виборний про Наталку: «…всі матері приміром ставлять її своїм дочкам». «Страшно і подумать, як з немилим чоловіком весь вік жити, як нелюба миловати, як осоружного любити». Микола: «Ай Наталка! Ай Полтавка! От дівка, що і на краю пропасті не тілько не здригнулась, но і другого піддержує». «…Я сама не хочу за пана возного: до сього силою ніхто мене не принудить. І коли на те іде, так знайте, що я вічно одрікаюсь од Петра і за возним ніколи не буду». Наталка про себе: «Дівка проста, не красива, / З добрим серцем, не спесива… / Коло мене хлопці в’ються / І за мене часто б’ються».
: https://dovidka.biz.ua/natalka-poltavka-tsitatna-harakteristika/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
