Тарас витрачає сина зрадника,хоча я вважаю,що він не є зрадником,тому що він закохався в полячкою і саме це батько вважав зрадою,але це є почуття і він не може їх просто так змінити.На мою думку це батько зрадив сина втративши його.
Перед загибеллю другого сина-Остапа він думає не про те,як врятувати самому себе,а про те як вратувати інших і саме тут проявляється його тверда натура,його мужність и патріотизм.
Основна тема «Тараса Бульби» - безмежна любов до своєї батьківщини, землі, де ти народився і виріс.
Тобто тут є почуття любові до своєї батьківщини,зрада,мужність та патрiотизм.
<u><em>(На мою власну думку,інші можуть вважати інакше)</em></u>
Епитети битий шлях метафори вийсько...виграе митсяць з ходе
<span>Я навчаюсь у школі і мені це подобається. Кожен день я пізнаю щось нове, кожен новий урок відкриває нові цікавинки про навколишній світ. У мене великий, дружній клас, я дуже люблю спілкуватися з друзями на перерві, обговорювати нові завдання та просто проводити час разом. Я дуже люблю канікули, проте завжди сумую за онокласниками та вчителями. Я знаю, що навчання у школі дає не просто знання, а й можливість вступити в бажаний університет та отримати цікаву професію.Я - школярка і дуже цим пишаюсь! (Не знаю для какого класса нужно сочинение, но вот такой вариант)</span><span />
«Господь багатий нас благословив» лірика — вірш відноситься до громадянської (патріотичної) лірики.
Тема поезії – життя і боротьба.
Художні засоби епітети: «врочисте небо», «Господь багатий», «солодких грон», «променистих вин»;
метафори: «на столах Його веселих» «Твойому серцю найхмельніший келих»
повтори « і вірити, і прагнуть», «Безсмертне – і величне, і ясне-бо», уповільнюють плин мови, надають їй урочистості.
У поезії «Господь багатий нас благословив» Олег Ольжич закликає йти за велінням свого серця, жити повнокровним життям. Він вважає українців духовно багатою нацією і саме це має допомогти їм у боротьбі за національне визволення.
Пропоную дібрати такі цитати до образу Поліанни:
Зовнішнісь:
⇒"...побачила її – худеньку дівчинку в червоній картатій сукні, з волоссям,
заплетеним у дві товсті коси. З-під солом'яного капелюшка виглядало
гарне личко у ластовинні – воно поверталося в різні боки, шукаючи когось
очима".
Веселий норов, добра вдача, щирість:
⇒"Дівчинка побігла через усю кімнату й припала до колін тітки",
⇒ "Це так чудово, що в мене з'явилися ви",
⇒"Дівчинка слухняно пішла за тіткою".
Вміння радіти тому, що є:
⇒" Та раптом я згадала, що терпіти не можу свого ластовиння, і зраділа, що не маю люстра. А потім побачила цей чудовий краєвид з вікна і зрозуміла, що мені є з чого радіти";
⇒"Тітонько, а хіба не можна жити так, щоб радіти своєму обов'язку?".