Чарівною казкою дитинства здається нам повість М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять...», неначе вона народилася з народних оповідань, повних чаклунства й дива. Письменник в образі Михайлика показав себе, власні дитячі роки, враження, відкриття і витоки свого мистецького натхнення.Уся повість пронизана мудрістю природи, що злилась із мудрістю народною. Ще з перших сторінок повісті ми потрапляємо у світ народних казок, стикаємося з образами містичних легенд, з оспіваними явищами природи. Відчувається, що письменник глибоко шанує народні обряди, звичаї і традиції.І вишивані рушники, і калина, і свята повага до хліба — все це душа народу. У повісті М. Стельмаха відображено святе ставлення до землі, оранки, сівби, насіння, до дерев, з якими герої розмовляють, як із живими. Навіть показ процесу праці нагадує народний ритуал, набутий віковим досвідом. Все це мало величезний вплив на самовиховання Михайлика, на талант майбутнього митця.
Нишпорити-По кишенях нишпорити,<span>обшукувати наче злодія.</span>
Свій вплив мистецтво бароко мало на літературу — як
європейську, так і українську. Бароко, так би мовити, припало до душі
українським митцям, тож здобутки нашого мистецтва в межах цього стилю
нічим не поступаються бароко європейському.
Які ж характерні риси цього напряму? Насамперед це
метафоричність світосприймання, в чомусь — навіть складність. Світ стає
мінливим, сповненим символів, реальність метафорична та неоднозначна…
Такою постає дійсність для людини епохи бароко. Вплив церкви та держави
посилюється, мотиви церковного та світського мистецтва поєднуються між
собою — це принципово нове явище українського мистецтва, оскільки до
початку XVII століття ці мотиви різко розмежовувались. Складна
образність дедалі більше приваблює авторів, алегоричність та
метафоричність творів робить їх ніби нашаруванням смислів та образів.
Але ця складність не відлякувала читача, а навіть зацікавлювала його,
бо бароковий твір часто містив гру, мав бути розгаданим і
розшифрованим, ніби ребус.
Що ви,мужі чи коти,що так боїтеся тих кількох крапель води?-д)Тугар Вовк
Климко є знедоленою сиротою. На роки його дитинства прийшлася страшна війна. Проте, вона не знищила його духовно, навпаки, загартувала, надала сили та залізної волі. Серце хлопця сповнене доброти і співчуття. Маленький Климко зустрічається в обличчя з небезпекою, знайомиться з хорошими людьми, які допомагають йому так само віддано, як і він своїм товаришам. Він знає, що його чекають. Тому, зібравши всю силу та волю, йде, несучи важкий мішок. Але не судилося цій мужній людині побачити вільне життя.
Климко — символ мужності та хоробрості, надій та віри.