Цитатна характеристика образу Тосі<span>«Вона, відчуваючи свою провину, зовсім тихо присіла неподалік. Тепер вона й сама була не рада, що прийшла, бо сподівалася на те, що Юрко стріне привітно, а він ... »
«А вона, не зважившись повернутись і піти одразу, тепер деталі почувала себе ніяково й пригнічено. її засмучувало й те, що Юрко нічого не зловив. Якби зловив, то почав би радуватись, і тоді вони б якось помирились ".
«Вона з першого ж дня прив'язалась до нього, весь час намагалась бути в його товаристві, не спускала з нього очей".
«Випусти ... бо вони повмирають без води ».
«У її вухах стояв отой каччин крик, довго ще стояв, навіть тоді, коли вони вийшли з лісу й через городи йшли до хати".
«Вона хотіла податися разом із Юрком, щоб слухати його розповіді про місто, про те, чого їй ніколи не випадало бачити. Коли вона була з Юрком, то здавалося, що на неї падає чарівніше світло його знань, що вона на якийсь час переселяється у той світ, що постає з його розповідей ".
«Спочатку сиділа під своєю хатою й намагалася помітити, як сонячне проміння падає на землю ... Потім з кленового полінця робила свистка, але всі вони свистали не так, як той, учорашній, який грав тоненьким, наче аж зеленим звуком. Притулялася до берези, що росла в їхньому подвір'ї, хотіла підслухати, про що вона шумить, але сьогодні чомусь береза крилася від неї, не бажала повідати своїх думок ".
«Дуби співчутливо поглядали на неї, ніби хотіли допомогти. Тільки кущі перепиняли їй дорогу, тільки кущі шмагали по литках, ніби мстилися невідомо за що ... »
«Спускала на воду й благала душею й очима".
«Вона сама ладна була стати тією качкою, сама ладна була попливти з ним, тільки якби, вони пливли ... - Пливіть, рідні, пливіть, ненаглядні .. Що то вона їх посилає на воду, а вони вже не пливуть ".
"І вона й справді появилась. Стала біля своєї хати й дивилась, як вони сідають у машину. їй дуже кортіло підійти, але вона не наважувалась ".
Цитатна характеристика образу Юрка:
</span><span>
«Він радів, що сьогодні таки проснувся вчасно, що не очікував ні на батька, ні на матір, а подався сам до річки, щоб порибалити»
"... Юркові хотілося не йти, а бігти, не мовчати, а співати»
«Він демонстративно відвернувся, не бажаючи вступати з нею ні в які розмови ... Спочатку Юркові подобалась її увага, але скоро та увага стала йому надокучати й заважати »
«Це я набрехав, щоб побачити, чи ти розумна ...»
«Знову долинув крик сірої качки, але він нітрохи не схвилював Юрка»
«Він уявляв, як повезе каченят у місто, як показуватиме своїм товари ¬ шам, як вони заздритимуть. Він ішов і пританцьовував »
«Про себе Юрко погрожував Тосі якнайстрашніше, він, нарешті, пообіцяв собі розправитися з нею, щоб знала своє місце, щоб не лазила слідом за ним, не втручалася»
«Після того Юрко вже не товаришував із сільськими хлопцями. Чи то вони не приймали його до свого гурту, чи то, як казав Юрко, він не за ¬ хотів більше з ними знатися. А коли батьки запитували, чому ж Тося не приходить, то відповідав, що дуже йому надокучила, і він її прогнав. Що, мовляв, од неї і слова живого не почуєш, а все дивиться й дивиться на тебе, розкривши рота ".
«А поки їхав у машині, то тільки про неї й думав: він би покликав, але чи підійшла б вона? І, переживаючи болісний сором, був певен, що, ¬ ма буть, не підійшла б ... »</span>
I. Край дороги стоїть тополя. (Чумак біля неї сумно зупиняється, чабан із сопілкою печальну мелодію заграє.)
II. Історія тополі. (Дівчина покохала козака, а той загинув.)
III. Застереження автора молодим дівчатам. (Минають роки, марніє краса, залишаються спогади про зустрічі з чорнобривими козаками.)
IV. Дівчина чекає на козака. (Вона нудить світом, нічого не розрадить її.)
V. Мати хоче одружити дочку зі старим та багатим. (Дівчина попереджає, що краще помре, ніж одружиться з ним.)
VI. Дівчина іде до ворожки. (Вона хоче знати, що сталося з коханим, бо розлука така тяжка, що чорнобрива хоче втопитися.)
VII. Ворожка дає зілля. (Його треба тричі випити.)
VIII. Дівчина випиває його, стає несповна розуму та перетворюється на тополю.
Ми з братом поїхали відпочити на пару лней за місто влітку. Сидимо ми в будиночку і прийшла до нас сусідка розговорилися і розповіла вона нам історія про їх загадачное озеро. Хто не піде на берег цього озера вночі вранці вже не повертається. Багато рибалок пропадало і ніхто досі так і не знайшов. Але вийшло один раз, так що все ж один рибак якимось дивним чином вижив. Його знайшли бессознания недалеко від лісу прийшов в себе і чомусь постійно твердив про якусь дівчину в білому платті. Потім як виявилося кожну ніч коли повний місяць з'являється якийсь фантом дівчата нареченої яка плаче на березі. Нас дуже зацікавила ця історія і ми вирішили поговорить з цим рибаком а так само зі старожилами села. Рибак розповів він прийшов на річку поставив удачки все як звичайна риболовля. І тут тільки добре вже здалася місяць і бачить він світло на іншому березі озера а на тому березі теж був один рибалка. Так от він бачив дівчину, яка була одягнена в білу весільну сукню і як то дивно сиділа на березі і плакала вона нагиналась до цього рибаку як би ооплакивая його. А на наступний ранок його знайшли мертвим. Ми взагалі повністю заплуталися якась дівчина оплакує? Фантом ? Дурниця якась подумали. А потім ми знайшли старого і він нам розповів, що давним давно в одну дівчину закохалася хлопець. І ось вже майже повинна була бути весілля. Хлопець пішов гуляти лісом за ягодами за грибами і квіточок набрати щоб здивувати кохану. А побачив як бракантеры риби виловлюють він підійшов і більше звідти не повернувся. Щоб не було свідків його вбили ці браконьєри. Дівчині розповіла її подруга. Бідна дівчина зі сльозами вночі у весільній сукні пішла на озеро і стрибнула з мосту щоб бути зі своїм коханим вічно. Вона з-за двох браконьєрів не навиділа всехх рибалок. Тому вони й гинули
1. У коня Шептала починаються неприємності.2.Хто такий Степан.3. Шептало засмучений. Він не любить ходити в упряжці.4. Як розумний кінь Шептало ходить на водопій.5. Степан вдарив батогом Шептала. Шептало вирвався на волю.6. Кінь згадує своє дитинство.7. Шептало насолоджується свободою.8. Шептало скучив за Степаном.
9. Шептало не хоче бути білим конем. Повернення до конюшні.
