<span>Вересень - перший місяць осені.
[- o - o - o =] 8б. 7зв. тому, що буква "ь" пом'якшує приголосну "н"
</span>
<span>Вишня губить листя, на прічилку хати журавель колодязний трубить в мерзлу синь.
Дужий дошкульний вітер увірвався з моря в затишну бухту й одразу збив хвилю, жбурнув у вічі холодними бризками солоної води.
В осіннім небі журавлі курличуть, і голос їхній ледве чуть з імли.
Уже достигли полуниці, росу вечірню трави п'ють, і в ароматі медуниці хрущі шевченківські гудуть.
Реве Дніпро, й лани широкі медами пахнуть, колосом шумлять .
Сказати легко, та зробити важко</span>
- Привіт! Над чим замислився?
-Привіт! Та ось, міркую, як краще твір написати.
- О! Тобі теж задали твір "Чи завжди треба казати правду"?
- Так. Ти як, вже написав?
- Написав. Знаєш, у мене виходить, що не завжди. Наприклад, нещодавно мене спитала моя тітка, чи пасує їй сукня. Я сказав"так", хоча мені і не подобалося. Як ти вважаєш, може, треба було сказати "ні"?
- Я вважаю, що ти правильно відповів. Ну, зіпсував би ти їй настрій, і що? До того ж, смаки у різних людей різні...
- Я теж так вважаю. Але ж я збрехав.
- Знаєш, у мене тато - лікар. Так ось, він мені якось розповів, що йому доволі часто доводиться брехати. Їх навіть в інституті брехати вчили.
- Як це?
- А так. Коли людина тяжко хвора і може померти, їй вкрай потрібна надія. І коли вона питає лікаря: "Я одужаю?", треба їй відповідати "Так", навіть якщо надії майже немає. Тоді людина справді може одужати. А якщо у неї відібрати надію, то вона помре. Тому лікарю доводиться брехати, І, знаєш, тато говорив, що іноді навіть безнадійний хворий може одужати.
- Мабуть, не всяка брехня є брехнею. Напишу-но я про це у своєму творі.
- Я теж так вважаю.
У кожного мабуть є домашні тварини . У мене наприклад кролик . Він
цілісінький білий , але на лобі має чорну плямку ! Я кожного дня годую
його морквою , капустою і так далі .Одного разу я прийшла зі школи і
його не було в клітці ! Я дуже злякалась але потім згадала , що не можна
панікувати .Я обшукала всю кімнату , потім згадала , що я його не
шукала під ліжком . Я туди заглянула він був там . Тоді я дуже зраділа .
Потім я його дуже сильно обійняла й дала йому їсти .Так закінчилася моя
історія . Якщо є помилки вибач )))))))))
Джмелі-дзвонарі [ дж м е л’ і - дз в о н а р’ і] - 14 б., 12 зв., 5 скл.
Звукова модель: - - 0 = 0 - - 0 - 0 = 0’
В транскрипції звук -дж-, -дз- виділяють маленькою дужечкою.
дзвоники [ дз в о н и к и] - 8б., 7 зв., 3 скл.
Звукова модель: - - 0’ - 0 - 0