День - 4 букви , 3 звуки ;
ліс - 3 букви , 3 звуків ;
льон - 4 букви , 3 звуки ;
пісенька - 8 букв , 7 звуків ;
сьомий - 6 букв, 5 звуків ;
З поганої трави доброго сіна не виходить.
У лісі бути, а дров не бачити.
Дозріла ягода збирачів довго<span> не чекає.
</span>Сам незчувся<span>, як </span>здоров'я<span> позбувся.
</span>Брехня як не наздожене, то випередить.
Чого сам не любиш<span>, </span>того<span> й іншому </span><span>не чини.
</span>Не брудни криниці, бо схочеш водиці.
Не вчи ученого їсти хліба печеного.
Кажуть, що поет формується у дитинстві. Маленька тендітна дівчинка мріяла про надзвичайну дивну казку (вірш «Мрії»). Вік лицарства і шляхетних вчинків приваблював не одне покоління юних романтиків. Однак у Лесі Українки своє бачення доби мужніх воїнів, лицарських турнірів: Тільки дивно, що не принци. Таємницею укриті. Не вродливі королівни Розум мій очарували. Дівчинка гортала малюнки лицарських романів. Її приваблювати не переможці лицарських поєдинків, котрі «промовляли люто “Здайся!”», а переможені. Нехай вони і «розпростерті», до землі прибиті списом, але з уст зривається горда відповідь: «Убий, не здамся!» Маленька дівчинка Леся вже тоді, в пору свого дитинства, поважала силу духу, справедливість. Вона поважана тих, хто навіть під загрозою смерті не хотів здаватися. Можливо саме в них вона вчилася великої мужності. Ця мужність знадобилася їй у житті, допомагала боротися з власною недугою та життєвими негараздами. В іншому вірші «Як дитиною, бувало» маленька мрійниця Леся виступає мужньою і гордою дівчинкою. Гулі від падіння не викликати сліз. Вона тихо вставата і ніколи не скаржилася на біль від забиття: «Що болить?» — мене питали. Але я не признавалась — Я була малою горда, — Щоб не плакать, я сміялась. Такою була поетеса в дитинстві. Вона поважала в людині гордість і силу духу. Сльози Леся, як і лірична героїня вірша, вважала слабкістю. Але минув час, і вже доросла Леся переглянула свої погляди. Щоб не скінчилася драматична ситуація злим жартом або не зірвалося з уст в’їдливе зауваження: Безпощадній зброї сміху Я боюся піддаватись, І, забувши давню гордість. Плачу я, щоб не сміятись. Характер Лесі Українки сформувався в дитинстві. Просто з дитинства вона ввійшла в літературу — як символ мужності, стійкості, нездоланності людського духу.
Вже кінчалось літо та надходила зима.
Птахи збирались відлітати але сонце їх не відпускало.А морозець підганяв.
Птахи вже й мабуть й готові в дальню путь але...
Та й тут вже обізвалось сонечко:
-Любі мої,догенькі,не летіть прошу.
-Та що ти кажеш,ти що?Летіть скоріш уже-махнув вітер сивим вусом та нахнюпився-скоріш леть я то вже хочу холодом дмухнуть але поки ви тут не можу.
И сонечко ласкавим промінням легенько сяйнуло долеко й вказало правельний шлях,у теплії краї.
Кожен народ має свої звичаї, сфокусовані на етнічну специфіку. Але останнім часом відбулася відчутна девальвація — потужні країни з міцним корінням традицій «нав’язали» нам свої обряди, котрі значною мірою відрізняються від наших.
