Кішка – це домашнє тварина, приручене людиною дуже довго. І цих свійських тварин частіше, ніж в інших тримають у домі. Чому? Гадаю, що це іде за рахунок багатьом причин. Кішка невеличке, самостійне,чистоплотное тварина, те що за кішками не вимагає якихось особливих умінь, а спілкування приносить велике ж задоволення.
Більшість тварин, приручених людиною, були йому потрібні, як джерело їжі, помічники в полюванні, тобто приносили реальну користь. А кішку людина приручила значно пізніше, ніж в інших тварин - корів, коней, овець, курей, та інших. Чому і її від нього користь в людини? Можливо, людина їй сподобався і став корисний, і її зв'язала з нею долю. Інші тварини піддавалися впливові чоловіки й часто змінювалися, живучи разом із людиною. Але кішка, ставши назавжди супутницею людини, залишилася самостійної, норовливої майже напівдикої. Швидко звикаючи до свого власнику, кішка не втрачає незалежності. Очевидно, це особливість саме котячого типу.
Домашня кішка дуже самостійне тварина, при цьому вважаю саме граціозне, чудове і ласкаве.Кошек частіше від інших тварин тримають у домі. Як вона була поруч із людиною? Чим спілкування з кішкою приваблює більшість людності? Спробуймо розібратися. Розглянувши історію приручення, особливості поведінки, риси характеру і провівши кілька дослідів.
Мій улюблений вид спорту - це волейбол. Саме в цьому спорті я надзвичайно гарний і спритний. Волейбол - дуже цікавий вид спорту, і там, в принципі як і у всіх іграх, є свої власні правила, яким треба підкорятися. У волейболі потрібно бути не просто швидким, потрібно бути спритним і мати досить добре розвинену реакцію. Реакція важлива, хоча б тим, що якщо не хочеш отримувати по обличчю треба буде ловити м'яч швидко і відразу.
Звернення Лесі Українки до образу Кассандри зв’язане з її власним становищем як серед українського громадянства, так і в себе в родині. У листі до М. Павлика Леся Українка в квітні 1903 року писала: «Взагалі сей рік для мене критичний, я знов стою на роздоріжжі, як колись в дні першої молодості, багато приходиться рішати, міркувати і влагоджувати єдино власною думкою і силою, часто не тільки без жадної помочі, але ще й при чималій опозиції з боку тих, що, здавалось би, не повинні бути в такій опозиції» . Поетесі доводилося витримувати гострі суперечки з галицькими соціал-демократами за методи й етику партійної боротьби, обстоювати свої погляди вдома, де мати з підкресленою неприхильністю ставилася до впливу марксистських ідей і соціал-демократичпого оточення, в якому перебувала Леся Українка. Разом з тим письменниця бачила, що її твори не завжди знаходили розуміння і вдячний відгук серед української інтелігенції, значна частина якої дотримувалась українофільських поглядів культурництва, обмеження завдань української літератури лише потребами села тощо.
Жанр: ліричний вірш (колискова) Вид лірики: громадянська Провідний мотив: любов до матері й Батьківщини. Віршовий розмір: хорей Тип римування: суміжне Форма оповіді: монолог Тема «Лебеді материнства»: відтворення материнського співу над колискою дитини, в якому висловлюється тривога жінки за долю сина, чистоту його душі. Ідея «Лебеді материнства»: уславлення материнської любові, яка буде супроводжувати її дитину протягом життя; мати, як і Батьківщина, єдина, неповторна для кожної людини. Основна думка «Лебеді материнства» Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Художні засоби «Лебеді материнства» Поет визбирав із золотих розсипів рідної мови образні словосполучення (метафори, епітети, порівняння), вдихнув у них таку магічну силу, таку чарівність незвичайну, що й ми, читачі, проймаємося тим дивовижно казковим світом, своєрідним теплом, у якому виростає син. Повтор: Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Епітети: «білява хата», «лебеді рожеві», «тихі зорі», «золоте сузір’я», «хмільні смеркання», «сиві очі». Метафори: «мріють криками… лебеді», «темряву тривожили… півні», «танцювали лебеді», «заглядає в шибку казка», «лебеді… лоскотали марево», «…будуть мандрувати очі материнська і білява хата», «прий- дуть верби і тополі», «стануть… листям затріпочуть… душу залоскочуть». Порівняння: «лебеді, як мрії».
А) непосидючий; («…неодмінно щоб битися, щоб що-небудь перевернути догори ногами. Спокій був його ворогом, з яким він боровся на кожному місці») б) сильний; («…першій по силі на всю вулицю, враз тобі дасть підніжку, зімне, насяде…») в) відкритий; («Він міг би підійти тихенько так, щоб не почув би ніхто, — але Федько того не любив») г) впертий; («…не як всі діти поводиться. Він не плаче, не проситься, не обіцяє, що більше не буде. Насупиться й сидить. Мати лає, грозиться, а він хоч би слово з уст, сидить і мовчить») д) стійкий; («камінь, а не дитина! Сибіряка якийсь…») е) правдолюб; («Якби не схотів, то міг би одбрехатися, але Федько брехати не любить») є) непримиренний до зрадництва; («Не любить також Федько й товаришів видавати») ж) спокусник; («…Федько знову спокушає Толю. І спокушає якраз у такий момент, коли ні одному чоловікові в голову б того не могло прийти») з) шанобливий до батька; («…якби зачепили його тата, зразу б грубості почав говорити, а то й битись поліз би») и) спритний; («Ловкий хлопчак», «жилаве, чортове хлопча. Стриба, як кішка»)
постав хороший бал
Удачі!