План-характеристика образа Захара Беркута.
1) Захар Беркут - голова тухольської громади.2) Як виглядає герой.
3) Риси характеру Захара Беркута: а) доброта б) волелюбність; в) чесність та відвертість; г) працьовитість; д) розсудливість; е) мужність.
4) Чого прагне герой: а) поважати старі традиції і богів;б) захищати свій край від ворога; в) служити інтересам громади; г) закликати до єдності і боротьби з ворогами.5) Захар Беркут - справжній патріот рідної землі.
Коли Захар Беркут помер, Мирослава ще довго не могла збиратись з смертю батька , але підтримка і кохання Максима допомогла боротися і триматися у цей важкий для не тільки Мирислави а і усієї громади час .
Пройшов рік.Завдяи Максимум Мирослава змириласяз смертю батька , і старалася не думати про це. Максим зайняв місце батька, він дбав про людей і пасіку ,а їхня громада об'єдналася і стала ще більш дружнішею. Справи йшли у верховній . Мирослава з Максимом одружилися і цінували свою сім'ю більше за все , живши душа в душу. А про Тугара Вовка ніхто не згадував , тільки люди говорили що якби він виїхав з Тухлі , і переїхав кудись інше . Але Мирославу і Максима це не цікавило , вони пробачили йому все що він накоїв , але мати з ним справи вони не хотіли , а у них усе було добре .
Це все що я змогла ❤️❤️Надіюсь допомогла
Объяснение:
Лариса Петровна Косач родилась 25 февраля 1871 года в городе Новоград-Волынском (ныне Житомирской области украины) в интеллигентной, «литературной» семье. Ее мать, Ольга Петровна Драгоманова-Косач — писательница, творившая под псевдонимом Олена Пчилка (ее поэзию и рассказы для детей на украинском языке хорошо знали на Украине), была активной участницей женского движения, издавала альманах «Первый венок». Отец — высокообразованный помещик, очень любивший литературу и живопись. Детские годы Леси прошли на Волыни: в Новограде-Волынском (1871 - весна 1879), Луцке, в селе Колодяжное, что под Ковелем.
Вистава→змагання з Харкові→поранення Юлька→бунт сьомого Б.
Від дорослих ми часто чуємо: "Гуртом і батька легше бити". Дійсно, якщо разом, то легше все вийде. Є казка, у якій старий батько подав такий приклад: одну гілочку легко зломити, а пучечок важче. Це все до того, що єдність — це велика сила. Ось і у повісті І. Я. Франка "Захар Беркут" зображено, як єдність, згуртованість та відданість своїй Батьківщині можуть допомогти здолати найстрашнішого ворога.
Вражає своєю сміливістю Максим Беркут, син Захара, що з полону намагається допомогти своєму народу. Мирослава, кохана Максима, нічого не злякалася і допомагає здолати монголів тоді, коли її батько став зрадником. Але головним героєм твору є Захар Беркут, що не лише стоїть над громадою і вміло керує, а й відважний та відданий своєму народові. Він наважується битись до кінця, не зважаючи на те, що його син у полоні монголів. Захар Беркут не дає батьківській любові переважити громадський обов'язок. Дії оборонців відважні і разом з цим точні. Спільнота працює, ніби одна людина. Розуміють один одного, вболівають за кожного. Прекрасна сила єдності показана у цьому творі, і підтвердженням думки про необхідність єдності є останні слова Захара Беркута: "Чим ми побідили? Чи нашим оружжям тілько? Ні. Чи нашою хитрістю тілько? Ні. Ми побідили нашим громадським ладом, нашою згодою і дружністю".
Я повністю згоден з цими словами ватажка тухольців. З історії ми знаємо багато прикладів, коли розбрат призводив до поразки. З неї ж таки ми довідуємось, що коли під час біди люди, князівства, країни об'єднувались, то завжди перемагали. Отже, сила наша в єдності, згуртованості, відданості своїй Батьківщині.