Рік написання: 1839 Жанр: балада з казково-фантастичними подіями. Тема: розповідь про глибокі переживання дівчини, розлученої з коханим, її звернення до ворожки, розмова з тополею і, нарешті, перетворення самої дівчини на тополю під впливом чудотворного зілля. Ідея: невмирущість справжнього кохання, возвеличення краси, вірності, незнищенності світлих і благородних людських почуттів. Основна думка: кохання — це не тільки щире почуття, а й те, через що любляче серце страждає у поневіряннях. Проблематика «Тополя»: • вірність і зрада; • кохання щире і без почуттів; • батьки і діти. Художні засоби «Тополя» Метафори: «вітер виє, гуляє..», «море синіє», «серце ниє», «лихо… зострінеться», «серце знає», «личко червоніє», «брови полиняють», «серденько мліло», «чуло серце недоленьку», «серденько б’ється», «чорнобрива сохла», «стань місяць серед неба». Порівняння: «поле, як те море», «одна, як сирота», «воркує, як голубка без голуба», «сонце світить — як ворог сміється», «сохне…, як квіточка», «пішла стара, мов каламар», «полетіла, мов на крилах». Повтори: «одна, одна…», «…пала, пала, стала…», «плавай, плавай, лебедонько». Епітети: «біле личко», «карі оченята», «щира правда». Звертання: «Легше, мамо, в труні лежати», «Бабусенько, голубонько, серце моє, ненько», «Зроби, моя пташко!». «Добре, доню…», «Спасибі, бабусю», «Плавай, плавай, лебедонько!», «Скажи, моє серце!», «Мамо моя!.. доле моя!», «Боже милий, боже!», «Подивися, тополенько!», «Рости ж, серце-тополенько!..», «Не знайте, дівчата!», «Бо не довго, чорнобриві!»
Повість Андрія Чайковського “За сестрою” служить відмінним прикладом історичної повісті, в якій розкриваються дивовижні часи нашої української історії. Цю повість я прочитав просто-таки на одному диханні, вона стала для мене напрочуд цікавою та захоплюючою. Важливим фактором на користь саме такого ставлення до цієї повісті з мого боку став факт того, що в ній було розглянуто і які дійові особи там були показані. Безумовно, там багато цікавих героїв, які викликають увагу і непідробний інтерес. Але, звичайно, самим цікавим і близьким мені
по духу є головний герой цієї повісті Павлусь.
Що ж такого особливого в Павлусі, що він мені настільки сильно сподобався і запам’ятався? Що ж, в ньому дуже багато позитивних рис і характеристик. По-перше, він надзвичайно сміливий чоловік. Зі змісту повісті відомо, що йому було всього 15, коли на українську землю прийшли монголо-татарські загарбники. Він пережив безліч бід і проблем, але не зневірився. І коли монголо-татари захопили його сестру і вивезли її в Крим, Павлусь, незважаючи на свій вік, жодного разу не сумнівався в тому, що її потрібно терміново рятувати і визволяти з того полону, в якому вона опинилася.
Для цього він проробив великий шлях, спілкувався з різними людьми, боровся з серйозними проблемами і неприємностями. Тим не менш, в певний момент йому вдалося впоратися з усіма проблемами і він успішно досяг поставленої мети. Звичайно, він не зміг би цього зробити без сильного і міцного внутрішнього стрижня, характеру. Крім того, хотілося б зазначити іншу, як мені здається, надзвичайно важливу характеристику цього молодого хлопця. Вся справа в тому, що він не відмовився від православного християнства, хоча дуже довго і часто перебував серед мусульман. Він залишився вірною своїй вірі людиною. Хіба це не можна назвати подвигом? Я думаю, що з упевненістю можна. В таких обставинах, в яких він був, було вкрай складно не піддатися на спокусу спростити своє життя та стати мусульманином. Тим не менш, він утримався від такого рішення, тому що розумів всю відповідальність перед своєю вірою і країною. І це говорить про нього з дуже хорошого і правильного боку, як про людину високих моральних якостей.
У цій повісті є багато цікавих і приємних героїв. Але, я думаю, багато людей погодяться, що самим яскравим і цікавим серед них усіх є Павлусь. Він має неповторні людські якості, запам’ятовується всім читачам, а тому на тлі інших героїв цього твору виглядає найбільш приємно.
Я свій брала з якогось сайту в інтернеті тому тримай.
