Ну ми зазвичай присвячуємо урок, робимо усілякі виступи , змагання на найкращий вірш.
Илья́ Му́ромец (полное былинное имя — Илья Муромец сын Иванович, также встречаются варианты: Илья Моровлин, Муравленин, Муровец, Муромлян[2]; Илия-змееборец[3]) — один из главных героев древнерусского былинного эпоса, богатырь, воплощающий общий народный идеал героя-воина.
Согласно легенде, крестьянский сын[4] и оберегатель русской земли от врагов, параличный до 33 лет, получает силу от ангелов-странников, борется с Соловьём-разбойником, идолищем, жидовином, татарами и, наконец, окаменевает[5]. Впервые появляется в письменных источниках в XVI веке у Ф. С. Кмиты-Чернобыльского как Илья Муравленин, у Эриха Лясоты — как Илья Моровлин, в некоторых былинах XVII века — как Илья Мурович или Илья Муровец[6][7]. Некоторыми исследователями отождествляется со святым Илией Печерским Чеботком, мощи которого покоятся в Киево-Печерской лавре.
ЖІНОЧІ ОБРАЗИ. У романі «Айвенго» В. Скотт відтворює англійську дійсність часів середньовіччя, часів лицарських турнірів і подвигів на честь прекрасних дам. Проте частіше мужнім воїнам доводилося боротися не за честь жінок, а за гроші та владу. Ровена виходить назустріч гостям, незважаючи на здивування та невдоволення Седріка. Це був виклик, породжений таємницею, яку вона приховувала в серці. Подорожні прибули з Палестини. А Ровена чекала новин з цієї країни, бо туди поїхав її коханий Айвенго. Ровена не менш смілива, ніж її обранець Айвенго. Ровена захищає коханого, хоча й не знає, чи залишився він живим. Так само сміливо поводить вона себе, опинившись у полоні розбійників. Хоча, з іншого боку, вона впливає на свого ворога де Бефа не сміливими вчинками, а жіночою слабкістю й сльозами. На мій погляд, образ Ровени надто ідеалізований — її вчинки можна передбачити, а тому набагато цікавішим є образ вродливої єврейки Ребеки.
Протягом усього роману автор підкреслює, що Ребека ані красою, ані благородством, ані шляхетністю не поступається представницям найславніших норманських та англосаксоньких родів: «І хоча погордливі дами, які сиділи на верхній галереї, із ненавистю дивилися на чарівну єврейку, потай вони заздрили її красі та багатству». На відміну від цих аристократичних красунь, Ровена не тільки шляхетна, а в першу чергу, добра. Саме вона врятувала Айвенго від неминучої смерті, коли його було поранено на лицарському турнірі.
Ребека — це справжній лицар, хоча й жіночої статі. Згадаємо, приміром, її слова, звернені до злодія Буагільбера: «Перед тобою стояв вибір: пролити кров невинної жінки або ризикнути своїми земними вигодами й надіями». Сама Ребека зробила правильний вибір: ми можемо припустити, що вона була закохана в Айвенго, але, шануючи його почуття до Ровени, відмовилася від будь-яких зазіхань. На захисті Ребеки були сила волі, гострий розум, а до того ж їй вже доводилося боротися із небезпекою. Дівчина розуміла, що насправді загрожувало їй та представникам її народу. Можливо, саме тому вона обрала у житті шлях небезпечний, вирішивши присвятити себе служінню людям.
Картина «Казак Мамай» нарисована свыше трехсот лет тому назад художником, чье имя не сохранилось. В то время много неизвестных художников из народа создали много подобных картин.На переднем плане мы видим казака, который сидит под широкополым молодым дубом посреди широкой степи. Возле казака Мамая стоит верный конь вороной. Казак пристально смотрит, не шевельнется ли где-то там, в степи, затаившийся враг.Возле казака наготове лежит боевое снаряжение: мушкет, пороховница. Позади него торчит воткнутое в землю острое копье. На ветке висит сабля, что усталости не знает и не щербится никогда.Одет Мамай, как и есть к лицу казаку, в широкие шаровары и жупан. Степь молчит, тихо вокруг — казак думу думает. А налетит ветер, колыхнет оселедец на казачьей голове, развернет пышные усы. Встрепенется Мамай и заиграет на своей бандуре.Никакой враг не мог испугать его, так как был он, как повествуют легенды, ни для кого не победимым. Только свистнет его сабля — так и покатятся головы врагов.История свидетельствует, что именно этого казака на Запорожье никогда не было. Но были тысячи ему подобных. В казаке Мамае воспроизведен сборный образ казацкой Украины. Такие картины были издавна популярными в народе, ими украшали крестьянские дома.
Сама назва твору є символічно, оскільки «перехрещує» життєві шляхи персонажів, серед них — представники різних статей, соціальних верств, професій, національностей.Цим твором письменник відкриває нову сторінку в українській літературі,— виводить свого героя-селянина з побутових рамок у суспільне і громадсько-політичне життя
