Врешті-решт, коли взяти до уваги, що на кожну людину припадає близько 200 000 000 комах, можна бути певними: вони завжди будуть десь поруч!
ВЕРШНИК НА
ЖОВТОМУ КОНІ
<span> Юнак
вирушив у мандри з трьома батьковими подарунками. Це були п'ятнадцять монет,
лист до пана де Тревіля та кінь. Цей кінь був такий незвичайний, що мимоволі
привертав до себе увагу.</span>
<span> То
була верхова конячина віком років двадцяти. Вона мала облізлий хвіст, жовту
кошлату шерсть і рубці на боках. Шкапа ледь чвалала, її голова безсило висіла
нижче колін.</span>
<span> Молодий
д</span>’Артаньян добре знав ціну своїй конячині, але ж
батько просив доглядати коня, як старого слугу. А батькові слова багато важили.
<span> Вигляд
бідолашної жовтої шкапини викликав у перехожих посмішку, але над конем дзвеніла
шпага і люто блимали очі юнака. Тому люди намагалися втамувати сміх. Грізний
вигляд д</span>’<span>Артаньяна переконував кожного в
тому, що глузувати з коня не слід. (За О.
Дюма.) (116 сл.)</span>
По синьому морю срібний човник пливе.
Срібне коло - покотьоло
Цілий день відпочиває.
Вийде звечора у поле –
Гріть не гріє, тільки сяє.
В синім небі світлячки –
Не дістать до них рукою.
А найбільший світлячок
Зігнувся, як черв’ячок.
Зблідла, маленька дівчинка стояла перед нами