Молоко
положить
полагать
помирить
У нас в школі є хлопчики- бешкетники. Але якими б ми не були б - ми завжди друзі. Ми завжди діти
<span>1)Волхви, ці геніальні творці української духовності, були фізично знищені. </span>
<span>Срібний ліс потону у сніжному океані, що так і нагортає на нього кожного дня сиві хвилі метелиці. А коли ще й вітер почне сердитися, то крижані, свинцеві гребні ніби ланцюги сковують кожний порух гілочок. Так і стоїть ліс понурий і холодний. Майже всі пташки покинили його у самоті. Але щоранку він має розраду - малі снігурі немов маленькі сонечка, пробуджують сонні дерева. Вони безустанно ллють свій радісний дзвенькіт і струшують з дерев перлові прекраси, що ніби маленькі намистинки сіються на сріблясий килим<span>Ⓐ</span>.</span>
Осінній обрій палав розмаїттям барв. (Н. в.)
За обрієм виднілись дивовижні картини: усе було білим. (Ор. в.)
До обрію далеко йти: ніколи не дійдеш в житті. (Р. в.)
Дай сили обрію, дай волі і дай йому добра святого. (Д. в.)