Мать Тереза была монархой и получила ордин за свои усилия обматывая гнойные раны умерающим, стерала белье брошиным детям!
Дядя Петра Максим в прошлом был военным. Он любил порядок во всём и дисциплину и мечтал вырастить мальчика настоящим мужчиной, уверенным в себе человеком, который, даже будучи слепым, мог достойно идти по жизни, принимая все радости и неприятности судьбы.
Дядя Максим никогда не сюсюкается с мальчиком, не балует его сам и не разрешает сестре нежить ребенка, он старается объяснить маме Петра, что ребенка нужно с ранних лет учить жить в этом непростом мире.
По инициативе дяди Максима Петр попадает в монастырь, где знакомится с другими слепыми юношами, именно тогда он осознает полноту своего несчастья, но дядя не дает ему упасть духом, и вместе с другими слепцами Петрусь отправляется в странствие. Возвращается он совсем другим человеком, познав мир во всем его многообразии.
Петр научился играть так, что «каждое сердце дрожало, как будто он касался его своими быстро бегающими руками.» Это значит, что он нашел себя, нашел свое место в жизни, и неважно слепой ты или зрячий, здоров или болен, важно знать и понимать, зачем ты пришел на эту Землю, что можешь сделать для людей, какой оставить след...
И в этом была огромная заслуга его дядя Максима.
Тема: зображення давніх часів, коли людей страчували за будь-яке чаклування, та звинувачення Анни в тому, що вона з багряного листя робить мишей. Ідея: засудження тих, хто за індивідуальність, творчу думку переслідує людину, звинувачує і виносить вирок на страту. Основна думка: кожна людина, навіть якщо вона ще маленька, — то неповторна індивідуальність, особистість. І шлях кожної людини — то ще й шлях до самоствердження. Жанр: філософська поезія Художні засоби «Кольорові миші» повторення: «кажу… кажу…»; «коли…, коли…»; епітети: «розлючений сусід»; «багряне листя»; «осіннє сонце»; «голі клени»; «сірий день»; метафори: «чаклунка збила … з пуття», «кіт залив … вирок». Композиція «Кольорові миші» Події минулого (шістсот якийсь рік) переносять читача у сучасність — переслідування інквізицією (судом) індивідуальності людини, її неординарної поведінки, мислення, творчості. Експозиція: знайомство читача з давнім минулим, коли «…розважали стратами юрму…, палили відьом … і не знали до пуття наук». Зав’язка: сусід привів десятирічну Анну до суду, звинувачуючи її в тому, що вона з багряного листя виробляє кольорових мишей, і вони завдають моральної шкоди його дітям. Розвиток дії: суд над Анною. Кульмінація: напруженість Анни в очікуванні вироку. Розв’язка: з’явився кольоровий кіт, який залив, викладений на папері вирок чорнилом, що так і не був проголошений. «Кольорові миші» художній аналіз У творі йдеться про дівчинку Анну з «шістсот якогось року», яку судять у Вишгороді за дивний «гріх»: з багряних кленових листочків «вона робила … кольорові миші», як повідомляє суд сусід-скаржник. Від тієї забави немає спокою, каже сусід: «чаклунка Анна збила з пуття його дітей», які забули про свої цяцьки, адже тепер «вночі їм сняться миші кольорові». Змальована кількома колоритними штрихами сцена суду оголює суть конфлікту й морального змісту вірша: зіткнулися неповторність і стандарт. Власне, дівчинку Анну судять за те, що вона — з її незрозумілою для оточення яскравою фантазією — не така, як усі.<span>
</span>
Як кошички сині квіти
пишаються серед жита
Картина І.
1. Сумний князь та княгиня.
2. Розмова та надія.
3. Прихід Джури.
4. Посланець від змія.
5. Вимога змія.
6. Князівна втішає батьків.
Картина ІІ
7. Рада з воєводами.
8. Дивний дід.
9. Пропозиція діда.
10. Згода Князя.
Картина ІІІ
11. Розмова між синами.
12. Прихід дванадцятьох парубків.
13. Відмова Микити.
14. Прихід дванадцятьох дідів.
15. Відмова Микити.
14. Прихід дітей.
15. Микита збирається на двобій.
Картина ІV
16. Збирається юрба.
17. Безстрашний Микита.
18. Голоси.
19. Велика перемога.
