Осінь у моєму краї
Осінь… Опале листя кружляє довкола ніг... Холоднуватий вітерець змушує нас одіти теплий одяг. Усі метушаться, кудись спішать: хтось на роботу, хто на навчання, а хто в пошуки нової долі… А я? Я іду і милуюсь своїм рідним містом, яке завжди заворожувало своєю красою та архітектурою, пам’ятками давнини… Сонечко, яке ледь-ледь пробивається крізь похмуре небо, торкається моїх щік та ніжно змушує мене здригнутись та одіти сонячні окуляри…
Учні по дорозі до школи збирають найкрасивіше опале листя та несуть до класів, щоб показати вчителям, та позмагатись з однокласниками про те хто знайшов найбільший та найгарніший кольоровий листок, що може стати прикрасою аудиторії. Старші також не поступаються дитячістю, вони , таке враження, що зараз впадуть у купи листя та будуть купатись у ньому… Закохані парочки ідуть дивлячись на небо, яке , здавалось б, от - от скине на нас краплинки дощу. Проте ніхто за це не переживає, адже, після дощу повітря свіже-свіже, і прогулюватись під час дощу навіть приємно і романтично. Коли легкий вітерець віє, легко проходить по шиї, торкається холодних рук, і…починає падати дощ… Краплини його проходять по шкірі, легко лоскотаючи та котячись по щоці…
Климко мріяв посадити вишню на могилі дядька
<span>Людям різного віку складно зрозуміти один одного. Живучи в колі рідних і близьких людей, ми часто не замислюємося про те, яку відповідальність несемо за їхню долю. Лише в критичних ситуаціях, як у новелі Дж. Олдріджа "Останній дюйм", людина усвідомлює, як важливо вчасно зрозуміти, в чому саме полягає ця відповідальність.</span>
Тема этой поэзии состоит в том,чтобы передать нам чувства осени и грусти.
Спавжніс шедевром є сонет "Сікстинська Мадонна"(1881),
<span>викликаний роздумами Франка над однойменною картиною Рафаеля </span>
<span> "Сікстинська Мадонна"(1516), на якій поєднано божественне й земне </span>
<span>начала, лик Богородиці з образом босоногої жінки. Внутрвшній рух цього </span>
<span>жіночого образу підкреслюється тривожними тінями складок одягу, </span>
<span>клубоченням хмар під ногами Мадонни, її задумливим поглядом, здатністю </span>
<span>вмить спуститися на землю і водночас залишатися недоступною. Ця </span>
багатовимірність і динаміка Рафаелевого образу Мадонни проливає світло і
на художню картину сонета Франка, овіяного високим шиллерівським духом:
<span>вірою в пермогу краси, невіддільною для поета від добра, а відтак </span>
божественного начала.
<span> У сонеті Франка жінка втілює красу мистецтва, творче натхнення, </span>
<span>музу. Образ жінки багатогранний, він асоціюється з архетипом матері - </span>
<span>символ космічного і земного життя, берегинею родючості, смерті й </span>
<span>воскресіння. Через символ вічного оновлення земна жінка виростає до </span>
<span>образу матері-діви, чистої й непорочної краси.</span>