Чи легко бути лідером?
Це, скоріше, риторичне запитання. Адже усі чудово розуміють, що людина бере на себе певні обов'язки та відповідальність, коли збирається стати лідером тієї чи іншої соціальної групи. Це можуть бути: шкільний клас, громадська організація, політична партія, компанія друзів, команда з волейболу тощо.
Дехто каже, що лідерами не стають, а народжуються. Я вважаю, що така думка не зовсім вірна. Лідером може <em>стати</em><em />майже кожен. Все залежить від бажання. Якщо воно є - значить є всі шанси бути повноцінним лідером майже будь-якого колективу. <em>Віра в себе</em>, усвідомлення відповідальності за "колектив" і безперервна робота над собою - це мінімальний рецепт успішного лідерства.
В літературі ця тема розкривається дуже часто. Ми звернемо увагу на поему Івана Яковича Франка "Мойсей".
Пророк водив єврейський народ сорок років і люди ходили за ним. Він <em>вірив </em>у те, що разом вони знайдуть землю обітовану, а люди - <em>вірили </em>йому. Варто було Мойсею засумніватися в тому, що він робить на одну секунду - і все "зникло". Основа лідерства - <em>віра </em>в себе і в поставлені цілі.
Схожа ситуація відбувається і в драматичному етюді Олександра Олеся "По дорозі в казку". Головний герой прагне вивести натовп із темного лісу до світлої казки. Він <em>вірить</em>, що існує ще щось окрім цього сумного місця. Герой помирає зневіреним, тоді натовп вертається до лісу.
Автор чудово розкриває тему взаємин лідера з колективом. Олександр Олесь за допомогою алегорії показує наскільки складно буває довести людям, що вони живуть у темному лісі, в страшному болоті, з якого є вихід. Люди просто бояться змін, навіть позитивних.
Тож, бути лідером - робота непроста. Це надзвичайно цікаво і соціально корисно. В той же час, це досить складно і не кожен здатен довести справу до кінця.
Першорядний це головний герой другярний це той який майже не згадується в творі друг персонажа головного
Головна думка в тому щоб не тільки читати і писати ай треба відпочивати
Дідусь хлопчика був незвичайно вмілою людиною і мав «золоті руки». Він настільки багато усього вмів, настільки багато допомагав людям, що його «знав увесь повіт». Найдорожчими для дідуся була «земля, вірна жінка і пісня». Він настільки поважав свою дружину, що коли пізно повертався з заробітків, не смів її будити і проводив ніч під її вікном. «…Біля вікна дружини і прихопив мого діда останній осінній сон і простуда».
<span>В останні роки свого життя, попри хворобу, Старицький написав історичний роман «Оборона Буші» (1894), романи «Перед бурей» (1897), «Молодість Мазепи» (1898), «Разбойник Кармелюк» (1903) та інші російською мовою.</span><span>«Разбойник Кармелюк» вперше опубліковано у газеті «Московский
листок», окремою книгою цей роман вийшов у Москві у 1908 році.
Українською мовою роман виходив у Львові (1909–1910) та у Чернівцях (1927).</span><span>У 1927–1928 р.р.
під назвою «Кармелюк» роман вийшов у Києві за редакцією
Л. М. Старицької. У 1957 та у 1959 роках роман з незначними скороченнями
видавало видавництво ЦК ЛКСМУ «Молодь».</span><span>У 1965 р. цей роман випустило видавництво «Дніпро» російською мовою під назвою «Разбойник Кармелюк», а у 1971 році — українською мовою під назвою «Кармелюк».</span>
Видання
«Поезії» (1908);«Драматичні твори» (1907–1910);«Вибрані твори» (1954);«Вибрані твори» (1959);«Твори в восьми томах» (1963–1965);«Твори у шести томах» (1989), видавництво «Дніпро»;«Разбойник Кармелюк», (1988), видавництво «Дніпро».<span>
</span>