вот тебе план:
1.дмитро омельчук і сергій стиценко звичайні школярі шестикласника.
2.риси характеру хлопців
1.чемність і доброта
2.мужність і винахідливість
3.повага до батьків
4.наполегливість і довіра
3.здібності героїв:
любов до книги
прагнення пізнати все
мрія про славу
4.дослідження хлопців не були марними
5.знначення образів сергія і митька для сучасного школяра.
З погляду літературного напряму. За своїм характером. За місцему творі. За ставленням автора. За способом творення. За рівнем художнього узагальнення. За предметом змалювання. За типом співвідношення між чуттєвим образом та його ідеєю.
Відповідь:
1.Сон у холодній росі
2.Залізничний барак дядька Кирила.
3. Дядькова грамота і гостиньці
4.Звуки станції
5.Бентежна ніч
6.Похорони дядька Кирила
7.Зустріч з солдатом
8.Білі гори
9.Климко та Зульфат на базарі
10.Дяка врятованої дівчинки
11.Добра тітка Марина
12.Повернення додому
13.Постріл
Пояснення:
Ямб:
Заквіт осінній сум,
осінній сум заквіт.
На віях я несу
гаптований привіт —
і любій принесу,
прохатиму: візьми;
заквіт осінній сум —
заквітнемо і ми
Гарячий день — і враз достигне жито
І доп'яніють обважнілі грона.
Він ще незнаний, ще непережитий,
Єдиний день — мого життя корона
Хорей
Піднялися крила
Сонних вітряків,
І черешню білу
Вітер розбудив.
І війнув на книги,
Розметав листи…
Серце! Ти не з криги?
Не з заліза ти?
Та замало буде тихої дороги.
Усміхнеться неня: «Ну і басурман! »
Налигаю місяць на срібляні роги,
<span>Шкереберть на ньому полечу в туман
</span>
- Психологізм у змалюванні персонажів. («…Хотів посміхнутись і не міг: вона довго дивилась на мене, видно, думала, а коли її око впало на моє дране коліно, …соромливо засміялась, тільки губи якось по-дитячому затремтіли, на колосок покотилася непомітно сльоза… Сині очі питали мене: “Хіба ти, Корнію, забув ясла коло чорного вола Зоряна?..”». Автор передає душевний стан героя, коли той раптом зустрів своє перше кохання, тепер уже далеку й недосяжну жінку, жінку, яка ще й досі його кохає, живучи з нелюбом.)
- Прагнення охопити найтонші зміни в настроях, миттєві враження. («Лягаю… “Японка” косо дивиться на дорогу, мої нерви приймають пісні поля і, здається, починають підспівувати самі; десь над ухом б’ється крильцями джміль, гуде, розсотує нерви, і мені до болю хочеться піймати його і задавить…» Герой у великому напруженні, адже дорогою хтось наближається; хоч він і звик до небезпеки, сприймає «пісні поля», одноманітний звук джмеля його дратує так, що хочеться скочити, знайти і задавити його…, щоб хоч якось розрядити напруження.)
-Особливий лаконізм прози. («— В жита! — Треба рушать!» «…Оглянув свою “японочку” — засунув її за пасок штанів, картуз — на очі, а стежкою чорногуза — в жита».)
- Ритмічність. («…Одкрасувались — наливаються, через тиждень-другий — копи, а зараз догоряють; у мене почали дзвонити коси, серпи, а важкий колос схилявся до землі».)
-Багатство відтінків у змалюванні дійсності. (Стосунки Корнія й Уляни: «покотилась непомітно сльоза», «які вороги ми… Ні, Корнію, нам не так треба!», «Хай хоч один день буде наш!», «То, Корнію, зуби чортові, а не Дзюби!», «…а то ж нікуди не пускає…», «боязко, з тихою журбою, нагадувала», «перекривила», «тихо поцілувала», «повела бровою і засміялась».)
- Збільшена увага до кольорів і звуків, яскравих деталей. (Очі сині-сині, мов льон; божа коровка; шептали колоски; «я співать хочу…».)
- Уникнення соціальних проблем. (Ми не знаємо нічого конкретного про героя: ні його переконань, ні причини дезертирства; є лише окремі натяки. Герой просто хоче жити, радіти сонцю, любити, і за це платить злигоднями й небезпекою дезертирського життя.)
