Пропоную виписати такі художні засоби вірша "Зимовий етюд":
Метафора: в очах синьо.
Порівняння: вечір, мов казка/казка, як вечір.
Уособлення: місто дихає у степи; Україна заслухалась, не спить.
Повтори: <span>Трішки туману/трішки інею;</span> вечір, мов казка/казка, як вечір.
Інверсія (нестандартне розташування слів): неба льодинку холодну.
Протиставлення: заслухалась - не спить.
<span><span>ДоброЗло</span><span><span>1. «Люди не мають що їсти»2. «... вмивається слізьми».3. «...великі черевики на деревляних підошвах, а там обшарпана спідниця, а вище полатана сорочка...»4. «обличчя худе, худе, лиш шкура та кості...»5. «одні з голоду гинуть...»</span><span>1. «А м'ясо їдять. Добре їдять»2. «Пахучим милом вмивається».<span>3. «Які у неї сорочки, якікружева...»</span>4. «... був товстий, як годований кабан...»5. «... другі папір у ящик ховають...»</span></span></span>
<em><u /></em>
Нереальна ситуація в казці Емми Андієвської нагадує справжнє життя, бо у нас також засуджуюють чиюсь особливість чи вади, тощо. Люди стали неповажати інших, не думають про те, що можливо та чи інша людина особлива. Це і зображено у творі Емми Андієвської "Говорюща Риба".