Дядя Петра Максим в прошлом был военным. Он любил порядок во всём и дисциплину и мечтал вырастить мальчика настоящим мужчиной, уверенным в себе человеком, который, даже будучи слепым, мог достойно идти по жизни, принимая все радости и неприятности судьбы.
Дядя Максим никогда не сюсюкается с мальчиком, не балует его сам и не разрешает сестре нежить ребенка, он старается объяснить маме Петра, что ребенка нужно с ранних лет учить жить в этом непростом мире.
По инициативе дяди Максима Петр попадает в монастырь, где знакомится с другими слепыми юношами, именно тогда он осознает полноту своего несчастья, но дядя не дает ему упасть духом, и вместе с другими слепцами Петрусь отправляется в странствие. Возвращается он совсем другим человеком, познав мир во всем его многообразии.
Петр научился играть так, что «каждое сердце дрожало, как будто он касался его своими быстро бегающими руками.» Это значит, что он нашел себя, нашел свое место в жизни, и неважно слепой ты или зрячий, здоров или болен, важно знать и понимать, зачем ты пришел на эту Землю, что можешь сделать для людей, какой оставить след...
И в этом была огромная заслуга его дядя Максима.
Здоров'я - це мій друг. Ми завжди допомагаємо один одному. Він мене вчить, як правильно харчуватися і планувати свій день. На сніданок він завжди пропонує мені скуштувати декілька фруктів та овочів, таких як яблука, груша, морква чи помідор. Вони багаті на вітаміни і дають великий заряд енергії на весь день. Це дуже важливо для мене, тому що я завжди знаходжусь в гарному настрою і багато рухаюсь. Ще мій друг радить вживати насіння соняшника та гарбуза, тому що це є корисним для мене. Іноді я купую молоко і самостійно роблю домашні йогурти. На обід ми разом готуємо різні страви. Здоров'я чудовий кулінар, завжди додає до страв вишукану корицю, чебрець або базилік. На вечерю завжди щось солодке і теплий чай. Найулюбленіша здоба до чаю - булочка з родзинками.
Та окрім кулінарних талантів, мій друг ще затятий мандрівник. Тільки но сонце зійде на небі. Так вже він поспішає кудись подорожувати. В літку ми часто катаємось на велосипеді за містом, або на алеях міста на роликах. Мандрівки на природі мені дуже подобаються. Завжди приємно почути, як поряд співає жаба під акомпанування струмка. Здоров'я мені завжди нагадує про сонцезахсні окуляри, за що я дуже йому вдячна. Іноді ми підіймаємось у гори, де по чуткам живе дракон. По при всі сподівання, дракона я не разу не зустрічала, але цікавою знахідкою був високогірний колодязь з чистою джерельною водою.
Ость такий в мене друг. Вірний і добрий. Бажаю і вам такого друга.
Багато речей українці прикрашають вишивкою.Це рушники, серветки, вишиванки,сорочки і українські костюми.Вишивку виготовляє сама людина. Вишитими рушниками прикрашають хати. Вишиті сорочки і вишиванки одягають на свята.Українська вишивка -це символ українського народу, рідного краю,де народилася людина.
Василь бідний селянський парубок, наречений Марусі,сирота , працює свитником у місті.Він розумний , гарний,працьовитий і релігійний.
Маруся головна героїня, донька Наума Дрота,висока , прямесенька, як стрілочка,чорнявенька,очиці ,як тернові ягідки,бро-воньки , як на шнурочку, личком червона , як панська рожа,що у саду цвіте.
Вчився на відмінно.Закінчив школу у Тарандинцях із золотою медаллю.
