Ответ:
Взаимоотношения с властью
Церковь и государство не вмешивались в дела друг друга
Глава церкви выше князя или равны ему
Отношение к еретикам
Выступали против казни еретиков
Еретиков надо казнить
Ответ:
2. Восстание Жанкожи Нурмухамедова показало всем казахом , что нужно и можно бороться за свои права, отстаивать свои интересы и интересы народа.
4. 1)факт! Усиление антирусской пропаганды среди казахов.
2)факт! Хивинцы грабили аулы, забирали в плен людей.
3)факт! Завоевание земель в приаралье, сбор баснословных налогов.
5. Жанкожа Нурмухамедов с играл важную роль в восстании, он не стал терпеть выходок хивинцев, не сдался когда его побеждали и честно вёл за собой народ.
6. По моему мнению, его личный вклад в это восстание велик, и я смело могу заявить, что это повлияло на дальнейшие исторические события.
Объяснение: Если вам что-то не понятно обращайтесь я подскажу.
Держи в школе писали)
Партизанская война является неотъемлемой частью любого затяжного военного конфликта, и довольно часто приказ о начале партизанского движения исходит непосредственно от руководства страны. Так было и в случае с СССР. Сразу после начала войны вышло две директивы «Партийным и советским организациям прифронтовых областей» и «Об организации борьбы в тылу германских войск», которые говорили о необходимости создания народного сопротивления в помощь регулярной армии. Фактически, государство дало добро на формирование партизанских отрядов. Уже спустя год, когда партизанское движение было в самом разгаре, Сталин выпустил приказ «О задачах партизанского движения», где описывались основные направления работы подполья.
Немаловажным фактором для возникновения партизанского сопротивления стало формирование 4-го управления НКВД, в рядах которого были созданы специальные группы, которые занимались подрывной работой и разведкой.
30 мая 1942 года партизанское движение было легализовано – был создан Центральный штаб партизанского движения, которому подчинялись местные штабы в регионах, возглавляемые, по большей части, главами ЦК компартии. Создание единого управленческого органа послужило толчков к развитию крупномасштабной партизанской войны, которая была отлично организована, имела четкую структуру и систему подчинения. Все это значительно увеличило эффективность работы партизанских отрядов.
У своєму строгому і точному сенсі ревізіонізм зводиться до <u>відмови від вихідного для марксизму методу матеріалістичної діалектики</u> або затвердженню деяких поглядів, що суперечать йому.
Ревізіонізм – це ідеологічна субтечія, яка знаходиться в лівій частині політичного спектру. ЇЇ прихильники прагнуть модифікувати марксистську теорію, не відкидаючи її основної аргументації. Одним з провідних прихильників ревізіонізму в рамках робочого руху є Едуард Бернштейн (1961). Він стверджував, що цілі важливіші, ніж звичайні марксистські засоби державної власності (які можна поступово отримати). Тому повна передача майна після революції знизу була небажаною. Для нього вдосконалення суспільства через державу добробуту та прав робітників не було тактикою – це була сама суть соціалізму. Бернштейн та його сподвижник Карл Каутський стверджували, що <u>мета суспільства, побудованого на соціальній справедливості, важливіша за засоби</u>. Ревізіонізм також пов'язаний з Франкфуртською школою таких діячів, як Герберт Маркузе, Теодор Адорно та Макс Горкхаймер. Франкфуртська школа прагнула до революційної трансформації суспільства шляхом зміни суспільної свідомості, а не просто очікування неминучого краху капіталізму через власні протиріччя, передбачені Комуністичним маніфестом. Ця аргументація прагнула виробити первісну марксистську позицію, що «не свідомість людей визначає їх буття, а ... їхнє соціальне буття визначає їх свідомість».
Марксизм – це метод соціально-економічного аналізу, який розглядає класові відносини та соціальний конфлікт, використовуючи матеріалістичну інтерпретацію історичного розвитку та займає діалектичний погляд на соціальну трансформацію. Він бере свій початок з праць німецьких філософів 19 століття Карла Маркса та Фрідріха Енгельса. Марксизм вважає, що між природою людини та способом, яким ми маємо працювати в капіталістичному суспільстві, було справжнє протиріччя. Марксизм має діалектичний підхід до життя в тому, що все має дві сторони. Марксизм вважає, що капіталізм – це не лише економічна система, а й політична система.
Демократия это власть народа. Демократия была в Афинах.