Що таке Біблія? Це найвидатніша книга в історії людства, яка увібрала народну мудрість, втілила моральні основи людського життя. Ця книга не просто явище культури, вона — основа духовного буття світу, саме в Біблії — книзі усіх книг — можемо знайти шляхи вирішення таких проблем: життя і смерть, доля і душа людини, добро і зло... Хоча вона складається з багатьох книг, різних за жанрами, створених у різні часи різними людьми, але за суттю своєю Біблія є єдиною книгою, великою, вічною супутницею життя багатьох людей усього світу більше 2-х тисяч років. Вона вчить нас, як жити, що можна робити, а чого ні; якими треба бути, а що є негативним у наших характерах. Саме Біблія надихала письменників усіх часів і народів, бо багато століть вони використовували її теми, ідеї, образи, сюжети у своїх творах.
Біблійні матеріали знайшли широке відображення у творах письменників давньої української літератури, потім нової, а тепер і сучасної.
Знайомство зі Святим Письмом допомагає нам краще розуміти твори української та світової літератури.
Читаючи Біблію, ми засвоюємо духовні істини, розуміємо художню красу релігійних текстів. Саме вона вміщує в собі морально-етичний і естетичний досвід людства. Всі зневірені звертаються до цієї книги, продовжують шукати сенс свого життя, земного існування, відповіді на одвічні питання і водночас духовну опору в цьому гріховному, несправедливому світі.
Біблія для українського народу була і є не лише джерелом духовних істин, а й високохудожньою книгою.
Образи п’єси важко поділити на позитивні та
негативні. Усі персонажі одночасно типові та живі, вони всі притримуються
протилежних поглядів на явище українізації. І це основний конфлікт твору. А
головна мета М.Куліша, на мій погляд, протиставлення, зіткненні цих
кумедних, кожен по-своєму, образів заради об’єктивного висвітлення проблеми
українізації 20-30-х років.
<span>Образ Мини Мазайла<span>
Мина Мазайло – українець за походженням, міщанин, харківський службовець. Він
вирішує змінити своє українське «плебейське» прізвище на щось більш милозвучне,
російське. Він вважає, що саме прізвище стає на заваді його щастю, не дає
отримати підвищення на службі, що через прізвище оточуючі ставляться до нього
без належної поваги тощо. Для Мини українське прізвище – показник низького
походження, ніби натяк на «другосортність» людини. Він легко забув свій славний
козацький рід, бо в його міщанському оточенні та соціальній ситуації того
часу (а це вже радянські часи, які пропаганду вали зовсім інші цінності) це
було неактуально.</span></span>
При цьому Мина як особистість не являє собою
нічого видатного. Він далеко не розумний, ми нічого не знаємо про його
здібності чи таланти. Ми бачимо його лише одержимим глупою ідеєю, без почуття
гідності, чванливим та сварливим. Він смішний у своєму прагненні змінити життя
на краще лише змінивши прізвище та глухий до аргументів проти його ідеї.
Українізацію він сприймає як спробу зробити
його «провінціалом, другосортним службовцем і не давати мені ходи на вищі
посади». Він, його дружина та дочка смішні, бо відхрещуючись від усього
українського, виставляючи себе «руськими», вони разом з тим навіть не вміють
правильно розмовляти російською мовою.
Наприкінці п’єси з ним трапляється зовсім
парадоксальний курйоз – його звільняють з посади «за регулярний опір українізації».
<span>Образ Мокія<span>
Мокій – син Мини Мазайла, його повна протилежність. Він захоплюється багатством
та красою української мови, чим доводить батька до сказу. Мокій постійно читає
та дивиться українське кіно, його обурюють помилки, які допускають на афішах. Він
постійно звертається до словників, розкриває значення слів та фраз, перекладає
російські вирази. У вуста Мокія М.Куліш уклав багато своїх думок та переживань
за долю та чистоту української мови.</span></span>
Мокій виступає категорично проти зміни прізвища
на російський лад, навпаки пропонує додати до нього втрачену частку Квач, бо це
почесне та трудове прізвище. І всім цим він мало не зводить решту членів родини
з розуму.
Проти, Мокія не можна назвати позитивним
героєм. Він смішний у тому, як спілкується з Улею, чим вона приваблює його. Він
непривабливий у тому, як сперечається з батьком та дядьком Тарасом – він
поводиться грубо та нестримано. Він настільки закоханий у мову, що помічає Улю
лише через те, що вона також показує інтерес до неї.
Шерлок Холмс, мужній детектив, і витончене мистецтво? Знайшов, де зустрічатися з такою поважною людиною! Так, я знаю, що у Шерлока Холмса було багато дивовижних професійних якостей. Але зараз я хочу звернути увагу ось на що. Детектив мав дивну здібність на якийсь час позбавлятися думок про справи. (А може, в такий спосіб він, навпаки, думав про них?) Він наче поринав у споглядання полотен бельгійських художників, його сучасників. Він міг годинами стояти біля картини, яка йому сподобалася і жодного разу не згадати.
