Твір "Тополя"-балада,тому ,що як нам відомо,балада-це жанр ліро-епічної поезії фантастичного,істориго-географічного або соціальго-побутового спрямуванням з драматичним сюжетом.І твір"Тополя" відповідає всим цим ознакам.
тема: духовні крила людини
ідея: кожна людина - творить своїх крила: <span>з вірності у коханні,<span>з вічного поривання,<span>з щирості до роботи,<span>з щедрості на турботи і тд.</span></span></span></span>
основна думка: крилатим грунту не треба - тобто, ті хто, усвідомив перевагу духовного над матераільним, став вільним від земних кайданів.
Пісня супроводжує український народ протягом усієї історії його
існування. У часи розквіту та занепаду, під час важких випробувань
війнами, бідністю, національного гніту народна пісня допомагала людям. У
ній – пам'ять про визначних історичних діячів, про минуле, щирі
почуття. У радісні хвилини життя – при народженні немовляти, хрещенні,
весіллі, на будь-яке свято – пісня неодмінно лунала, зігріваючи душу та
підіймаючи настрій. Пісня допомагала в праці та в дорозі. Мабуть, така
співуча в нас українська душа.
Є давня легенда, пов’язана з пісенністю українського народу. У
ній розповідається про те, що Господь обдаровував усі землі світу
багатствами, тож українській землі, яка постала перед ним останньою, не
залишилося нічого, окрім народної пісні. Мабуть, ця легенда виникла в
часи великих бід, що випали на долю нашого краю. Та пісня, пообіцяв
Господь, допоможе людям пережити всі лиха та ще й нестиме радість та
світло.
В українських народних піснях живе вся історія нашого буття. У
них і кохання, і побутове життя, і праця, і військова слава. Українські
пісні надзвичайно мелодійні, щирі та прості. Вони нікого не залишають
байдужими. Незважаючи на те, що багато з них народилися з болю, вони
несуть світло та свято життя. У наших піснях немає жорстокості, агресії,
навпаки – прагнення щастя, любові, добробуту, гумор, що найкраще
характеризує національні риси нашого народу. Без рідної пісні ,як і без
рідної мови, людина не може висловити своїх почуттів. От як пише про те
І. Драч:
<span>А пісня - це душа. З усіх потреб потреба.
Лиш пісня в серці ширить межі неба.
На крилах сонце сяйво їй лиша —
Чим глибше пісня, тим ясніш душа.
</span><span>Народну пісню треба берегти, бо в ній – невичерпні багатства душі цілого народу.
</span>
Щедрівочка щедрувала,
До віконця припадала:
--- Чи ти, тітко, наварила.
Чи ти, тітко, напекла?
Неси мені до вікна.
А в нашої неньки
Ручечки біленькі,
Кругом столу ходить.
Варенички робить.
