<span>Климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті Григора Тютюнника. Образ Климка втілює ідеал людини. У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки допомогти близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. Скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. Та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя. Зовнішність Климка: «Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути» Риси характеру Климка: а) щирий, добрий, працьовитий; б) мужній, вольовий; в) благородний, чуйний, уважний, турботливий г) винахідливий.</span>
Строката мати
Давно це було, ще до того, як народилися ми. Зозуля робила свою справу. Вона підкидала синичкам, плискам, сорокопудам та іншій лісовій дрібноті свої яйця, а ті виховували підкидьків.
– Ти все співаєш, а на старість залишишся сама, як пень без пагонів, – казали птахи зозулі.
Та ж у відповідь лише сміялася:
– Ви все своє життя із пелюшками та колисками промучитеся, а я своїх дітей, як буде треба, знайду і примушу годувати себе. Закон є закон!
Однак доля зле жартує з тими, хто сподівається задарма прожити вік. Коли настав час, усі зозулині діти не визнали строкатої матері, відмовилися доглядати її. І застогнала пташина. Перші в її житті сльози покотилися з очей. На галявині, куди вони впали, розкрили свої білі вінки квіти. У народі їх так і називають – зозулині сльози. Ботаніки ж дали їм назву зозулинець плямистий.
Чи доводилося вам спостерігати, щоб зозуля плакала? Ніхто цього не бачив. Тому про безтурботну, самовпевнену людину, яка починає бідкатися, коли потрапить у скруту, кажуть, що вона ллє зозулині сльози. А матерів, котрі не хочуть доглядати своїх дітей, зневажливо називають зозулями (З кн. «Українська міфологія») (171 слово).
Я та мiй одноклассник вирiшили пiдогружались до к/р разом. Натрапивши на незнайоме запитання ми вирiшили дiзнались в iнтернетI. Не гаючи часу ми натрапили на сайт з к/р. ТодI ж ми домовились з сайту все не брати , лише частинами. На контрольнiй , якимось дивом роботи вийшли однаковими. Ми обидва отримали двiфеи.
Осінній травень..Цікаво.як це можна зрозумітти?Ось так і можна!
Кінець весни-травень,...Але як він повязаний з осінню?...Початок осені вересень.Це ніби початок турбот.клопоту,але водночас і кінець найлегкішої пори року.А травень навпаки-кінець турбот і початок легкого життя.
Пов*язані вони тим що "осінній травень" ніби щось незвичайне.унікальне в природі...Це ніби червона трояндав ,яка виросла у січні і оживиила все довкола...
Ось мої догадки про прекрасний осінній травень
Сьёгодни ведмежатко пух и лисенятко пых пийшли на рибалку зловили дуже дуже багто рибы.Ведмежа й каже давай перекусемо та й дали пидемо а лисеня й каже та я рибу не йиси я б курочку хотив!!!А ведмежа каже ти диви як розишовся!!!
