Я дуже люблю красуню-зиму. Вона зачаровуе мене своїми снігами.Але коли вона наступае стае порожньо у парку і у лісі. вона красива и соромязлива .
Я дуже люблю зиму!
В книзі опечатка. Потрібно виписати слова першії особи множини разом із залежними від них словами. Дієслів другої дієвідміни там немає.
Підем в поле, кинемо книжки, проспіваєм цілий день, нарвемо і ромену, і волошок, сплетемо віночки, взнаєм нового, угледим див, заспіваєм серед лісу, защебечем серед нив.
1.Вступительная часть
Птица-...
2. Главная часть
Твоё мнение о них, какие бывают, какие любимые, где обитают, нужно ли их уберегать
3. Вывод
Следовательно, мы должны....
1. Договором доручення може бути визначений строк , протягом якого повiрений маэ право дiяти вiд iменi довiрителя. Стаття 1002 право повiреного на плату.2. Як що в договорi доручення не визначено розмiру оплати повiреному або порядок ii виплати,вона виплачуэться пiсля виконання доручення вiдповiдно до звичайних цiн та такi послуги.Стаття 1003.Змiст доручення
Над шляхом, при долині, біля старого граба,
де біла-біла хатка стоїть на самоті,
живе там дід та баба, і курочка в них ряба,
вона, мабуть, несе їм яєчка золоті.
Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини,
і вишні чорноокі стоять до холодів.
Хитаються патлашки уздовж всії стежини,
і стомлений лелека спускається на хлів.
Чиєсь дитя приходить, беруть його на руки.
А потім довго-довго на призьбі ще сидять.
Я знаю, дід та баба - це коли є онуки,
а в них сусідські діти шовковицю їдять.
Дорога і дорога лежить за гарбузами.
І хтось до когось їде тим шляхом золотим.
Остання в світі казка сидить під образами.
Навшпиньки виглядають жоржини через тин…
Средь поля, средь долины, под старой кроной граба,
Где беленькая хатка на пустыре живет,
Живут там дед и баба, и курочка их Ряба,
Она им золотые яички, знать, несет.
Там полон двор цветами, там чудо-георгины,
И вишни чернооко стоят до холодов.
Качаются кудряшки вдоль узеньких тропинок,
И аист престарелый садится к ним на кров.
Чье-то дитя приходит, берут его на руки.
А после долго-долго на лавочке сидят.
Я знаю, дед и баба – это когда есть внуки,
У них – соседа дети шелковицу едят.
Дорога и дорога средь поля с «гарбузами».
Кто-то к кому-то едет тем полем золотым.
Последняя уж сказка сидит под образами.
Привстав, ей георгины кивают через тын.
