Часто можна почути, що манера людини говорити - це її друге обличчя. Але чому так? Давайте поміркуємо.
Мова - це найбільший скарб людства, за допоиогою неї ми навчилися ділитись своїми думками з іншими. Кожне слово, це не набір звуків і букв, а велика емоційно-смислова частинка, що відображає наш світогляд, тому так важливо, навитися правильно користуватися ними. Іноді багато слів означають одну й ту саму річ або явище, але в той же час вони відносяться до різних стилів. Кожен стиль і манера говоріння характерні для різних сфер спілкування. Це дуже важливо розуміти, тому що уявіть, що станеться, якщо вдома ми будемо завжди звертатися офіційно, а в школі або на роботі "привіт" замість "добрий день", або "ну вибач" замість "вибачте, будь-ласка". Це все дуже складна річ і між цими сферами тонкі межі, тому для того щоб показати себе з правильної сторони потрібно чітко обдумувати і підбирати слова за ситуацією, а не бовкати перше, що на розум прийде.
На основі всього цього, я вважаю, що дійсно манера говорити є обличчям людини і що так важливо не втрачати цього обличчя у будь-якій ситуації.
Добрий день,бабусю,хочу вам доповісти,що моя сестричка Марія,їде до вас на зимові канікули!
На тротуарі, котрим були обвиті самі крайки гір, обсаджених тополями, стояли рядками гуляючі люди й милувались чудовим краєвидом.
стояли рядками гуляючі люди й милувались чудовим краєвидом- дієприкметниковий зворот виражений означенням
(що)крайки гір- підмет
були обвиті-присудок
обсаджених тополями- обставина виражена дієприслівниковим зворотом
обвиті(де?) на тротуарі- обставина
Пропоную скласти такий план до тексту "Витоки української душі":
1. Сердечність предків.
А) Відсутність прагматизму.
Б) Поняття бездушності.
В) Погляд на душу східних філософів.
2. Знедуховленежиття - беззмістовне.
3. Духовність та народні звичаї.
4. Культ води.
А) Її особливості.
Б) Вода - Дана.
В) Згадка про царя Вогню та царицю Воду.
5. Зв'язок народу з піснею.
Книга вчить, як на світі жить.Книжка нас навчає,відкриває перед нами
безмежний простір для людей,для самопізнання.Без книги ми сліпі.Якби її
не було ми б не змогли знати тих моментів і тонкощів які відкриває перед
нами книга.Найперша книжка яку нам читала мама це були казки,пізніше це
була навчальна література за допомогою якої ми поринаємо в дитинство і
відчуваємо себе немов у казці.Книга - наш друг і супутник
