1. – Ніжна
3. – Чуйна
3. – Дружелюбна
4. – Довірлива
5. – Надійна
6. – Вірна
7. – Правдлива
<span>Половецькому юнакові про рідну землю
нагадало чарівне степове Євшан-зілля. Українці, які не зі своєї волі
ставали вигнанцями, розлучалися з рідною землею, брали з собою у далеку,
часто важку дорогу те, що могло нагадувати про батьківський край:
вишивані рушники і сорочки, насіння чорнобривців та інших квітів.
</span>Узявши за сюжетну основу легенду з Галицько-Волинського літопису про те,
як князь Володимир Мономах під час походу взяв у полон сина
половецького хана, М. Вороний створив цілком оригінальний художній твір.
Володимир Мономах залишив хлопця на чужині, в Києві. За гарну вроду
хлопця оточили розкошами й увагою, тому він швидко забув рідний край і
батька. Але старий хан журився й плакав за своєю дитиною, не спав, не їв
і, врешті, спорядив до Києва гудця, який мав пробудити пам'ять хлопця,
нагадати, де його земля. Але умовляння не діють, навіть пісні (ані про
волю половецьку, ані материна колискова!) не справляють враження на сина
половецького хана.
1.Хто не давав спати Климкові?
2.Про які гори йдеться мова у творі?
3.Із ким жив Климко?
4.Ким працював дядько Кирило?
5.Що було найбільшою радістю для хлопчика?
6.Що поклали на могилу дядькові?
7.Чому тітка Марина не хотіла відпускати Климка?
<span>У нашому будинку є
підвал. Колись там моя мати ставила мішки з картоплею, але зараз вона
ставить їх на балконі, а підвал віддали мені. Там я влаштував майстерню.
Саме посередині майстерні стоять укріплені лещата. Біля стін — стелаж
для інструментів, який я сам зробив, а також лавка та велике крісло. Це
крісло подарував мені батько. Він у мене директор театру. Він казав, що
це крісло списане, але на ньому ще можна сидіти, якщо прибити якийсь
дрючок замість ніжки. Я так і зробив. - Недавно я зробив дві драбини.
Одна стоїть у моїй кімнаті біля шафи, а друга й досі знаходиться в моїй
майстерні.
Іноді до мене заходять друзі. Ми йдемо в мою
майстерню та починаємо майструвати. У цей час моя майстерня має такий
вигляд, що це занадто важко описати.
<span>На Новий рік ми зробили саморобні іграшки для шкільної млинки. Учителям та учням вони дуже подобаються. </span></span>
<span>Хлопчик Чарлі хотів потрапити на шоколадну фабрику. Він дивився по телевізору як щастить іншим дітям. Їм випадав квиток на це чудове місце. Чарлі вже не мав надії. Але раптом під упаковкою шоколаду він знаходить ,, золотий квиток ,,. Хлопчик відправився на фабрику зі своїм родичем. Всіх дітей підвів саме їх характер: зазнайство, допитливість, жадібність. Один Чарлі залишився неушкодженим. Саме його тепле серце допомогло йому залишитися звичайною людиною, не викинутим в сміттєпровід, не утопленим в шоколадній річці. Вілі Вонка запропонував Чарлі фабрику, але він відмовився. В кінці Вілі Вонка зустрівся зі своїм батьком і помирився з ним.</span>
