Бродил и бродил я по приморскому парку, глазел, дивился и вдруг увидел
среди заморских кущ три березки толщиной с детскую руку. Глазам своим я тогда не поверил! Не растут березы в этих местах. Они и в наших-то лесах, если и растут, то поодиночке...
Садовник щедро освободил место березам в этом тесном парке, где
обязательно кто-то и кого-то хотел затмить, а потом и задушить. Садовник
часто поливал березы, чтобы не сомлели и не умерли они от непосильного для них южного солнца. Березки эти привезли вместе с травяной полянкой на пароходе, отпоили и выходили их, и они прижились.
Я глядел на эти березы и видел деревенскую улицу. Козырьки ворот,
<span>наличники окон в зеленой пене березового листа.</span>
Ответ:вот
Объяснение:
На примере Троекурова.
В основном забавами Кирилы Петровича Троекурова были: охота, больщие "Званные танцы" в его доме, игры в карты и "шутки" над гостями.
Охота.
На охоту барин выезжал довольно часто. У него было много охотничьих собак, что помогало ему лучше выслеживать и "травить зверя". Охоту Троекуров любил. Очень часто с этим делом емупомогал Дубровский - опытный и заядлый охотник.
"Звнные танцы".
Кирила петрович очень любил гостей. Точнее многолюдные (а такими они у него и были) танцы. Никто не отказывал Троекурову в предложении появится на таких танцах, потомучто всё боялись оказаться под его гневом.
Игры в карты.
Кирила Петровиц любил играть в карты, особенно в "Бостон". Он играл в карты с коллегами, гостями и просто друзьями.
Шутки над гостями.
Эти "шутки" нельзя было даже назвать шутками. Скорее это было унижение и издевательство над гостями. Такой "шуткой" являлось например запирание человека в комнате с голодным привязанным медведем. Почте все выходили поколеченные. а некоторые даже умирали.
Благословив» аналіз
Автор — Олег Ольжич
Рік написання — 1933
Жанр — громадянська (патріотична) лірика Тема — Життя та боротьба Ідея — автор нагадує нам, що життя прекрасне, але скороминуче, тому не варто витрачати час даремно, слід займатися тим, чого справді прагне душа в дану мить Маючи зазначені у вірші риси у своєму характері, українець, на думку Ольжича, зможе врешті стати переможцем, обрати свій «найхмельніший келех».
Для Ольжича — це «келех» волі, національного визволення. Саме його вибрала Україна поміж «солодких і променистих вин», під якими поет розуміє «солодкі» обіцянки тих, хто хотів би бачити Україну на колінах «Господь багатий нас благословив» художні засоби застарілі слова, біблеїзми, старослов’янізми — «літеплим, самопосвята, вотще» метафори — «на столах Його веселих» «Твойому серцю найхмельніший келих» епітети — «врочисте небо», «Господь багатий», «солодких ґрон», «променистих вин» повтори, що підкреслюють тривалість дії « і вірити, і прагнуть», влучно виражають думку «Безсмертне – і величне, і ясне-бо», уповільнюють плин мови, надають їй урочистості Вустами ліричного героя автор закликає вірити й боротися — жити не даремно, іти за велінням свого серця. Він вважає українців духовно багатою нацією, і саме це має допомогти їм у боротьбі за національне визволення. Настрої ліричного героя піднесені, він постає сміливим, рішучим, мудрим. Ліричний герой Олега Ольжича не зрікається насолод життя зі страху. Він певний своєї сили й віри у свою мету та цінує кожну мить життя, даровану Богом людині.. Олег Ольжич знає, що життя, яким сотворив його Бог, є «багате і щедре». Серед його дарів є «любов і творчість, туга і порив, Відвага і вогонь самопосвяти». Це те, що ніхто не зможе відібрати. Поет закликає іти за велінням свого серця, жити повнокровним життям,
Крапивин, Ананьев, Васильев, Горбунов, Басков, Захаров, Комаров, Кравцов. Это все, что я знаю....
