Кто нашёл аленький цветочек?
Кто превратился в чудовище?
<span>«Енеїда» І. П. Котляревського належить до травестійного жанру [від італ. переодягати], в якому використовується сюжет певного твору для зображення зовсім іншого, ніжу оригіналі, життя. Героїчний зміст оригіналу письменник подає в зниженому, жартівливому плані. Таким чином урочисто-піднесена розповідь перетворюється на бурлескну.</span><span>Назва твору пов’язана з ім’ям головного героя — Енея. За грецько-римською міфологією, Еней — син дарданського царя Анхіза і богині Афро-діти, один із героїв Троянської війни, оспіваної Гомером (VIII—VII ст. до н. є.) в «Іліаді» й «Одіссеї».</span>Еней є говним героєм поеми. Але Еней не сам, з ним усюди і завжди його вірні побратими-троянці. Яким же зображує І. П. Котляревський головного героя?Еней — відважний, хоробрий ватажок, який повів своє військо до Латинської землі. Автор, хоча іноді й за допомогою не дуже шанобливих епітетів, але з любов’ю змальовує його:Еней був парубок моторний І хлопець хоть куди козак, Удавсь на всеє зле проворний Завзятіший од всіх бурлак. Еней здатний і на бійку, і на розваги, і на «дипломатичні стосунки» з Ла-тином, Ацестом, Евандром та іншими царями; вміє майстерно танцювати, любить випити і погуляти.Портретний образ Енея зустрічаємо на сторінках поеми багато разів. Автор то милується ним:Прямий, як сосна, величавий, Бувалий, здатний, тертий, жвавий, Такий, як був Нечеса-князь, На нього всі баньки п’ялили, І сами вороги хвалили, Його любив всяк — не боявсь. А то змальовує у досить-таки непривабливому вигляді: Напали з хмелю перелоги, Опухли очі, як в сови, І ввесь обдувся, як барило,Еней у Котляревського і ланець, і поганець, «мутив, як на селі москаль». Він — призвідця і злодіяка всіляких витівок і бешкетів. У мирний час Еней любить добряче почастуватися хмільним, усмак поїсти, до втоми погуляти, досхочу виспатись. За розвагами й пиятикою він забуває навіть мету свого життя — побудувати нове царство, і Зевс мусить не дуже чемно нагадати йому про це. Енеєві притаманні й інші людські слабкості.<span>Разом з тим він наділений і досить симпатичними рисами: він «ласкавий, гарний і проворний, і гострий, як на бритві сталь» (тобто дотепний), доброзичливий, легко сходиться з людьми. Еней — вимогливий і суворий начальник, але добрий і справедливий, постійно дбає про своїх гольтіпак-троянців, тужить за загиблими. У скрутну хвилину, як справжній запорожець, звертається за правдою до громади.</span>
Ответ:
1) Лизе с трудом удаётся говорить по крестьянский , но она хорошо говорит. ( Ну так я думаю) ( я читала "Барышня-Крестьянка")
2)То что Лиза барышня и она неумеет говорить как крестьяне ( не грамотно, некрасиво и т.д )
а Алексей он крестьянин и ему легко говорить с людьми ( не то что с дворянями)
Объяснение:
Ну наверное так . я уверенна на 80 працентов .
Самсон Вырин – главный герой повести А. С. Пушкина. По должности он – станционный смотритель, а значит, «сущий мученик четырнадцатого класса, огражденный своим чином токмо от побоев, и то не всегда» .
Дуня Вырина — дочь станционного смотрителя, вокруг ее судьбы развивается весь сюжет. Красивая, хозяйственная, умная, она не может не понравиться. Отец не нарадуется на Дуню, на которой держится все небогатое хозяйство. Но вот в их жизни появляется ротмистр Минский, который, притворившись больным, вводит отца в заблуждение и увозит девушку с собой — в город. Лишь в конце мы узнаем, что Минский был действительно влюблен и имел относительно дочери смотрителя самые серьезные намерения. Однако ротмистр прекрасно понимал, что Самсон Вырин, умудренный жизненным опытом, ни за что не поверил бы в их серьезность.еказисто и небогато его жилище, украшенное лишь картинками с изображением истории блудного сына.<span>Минский является собирательным героем. Он представляет собой не определенного человека, но тип молодого барина, который в то время, в девятнадцатом веке, был распространен в России. Он был молод, хорош собой, по всему видно богат и, как следствие всего этого, самоуверен. Он был уверен, что все должно принадлежать ему и что он всего заслуживает самого лучшего. Об этом говорит его отношение к неудобству, когда не подали вовремя лошадей, он чуть не ударил смотрителя. Хотя нельзя его сильно в этом упрекать, его характер сложился из-за окружения и воспитания, когда в нем воспитывали уважение к равному и пренебрежение к чувствам низшего человека.</span>
