<span>В основи буття, у першоджерела свiту Б.-І.Антонич заглиблюється в поезiї
в) «Пiсня про незнищеннiсть матерiї».</span>
<span>В згоді можна достигнути будь-чого. Коли ти в незгоді з кимось, це тільки погіршить ситуацію. Наприклад коли будують будинок, нічого не можна буде зробити якщо посваритися з своїми товаришами, з тими хто допомагає тобі його будувати. Коли ти будеш з ними в згоді, і спільною роботою, ви здобудите більше ніж поодинці. Отже згода будує, а незгода руйнує.
<span>или так
</span></span><span>В наш час незгод дуже багато. Вони можуть бути з друзями через улюблену гру, батьками через різницю в поколінні., однокласниками між пішоходами, будь-де. Зазвичай ми спочатку дуже агрисивно відповідаємо навіть не замислюючись про те, що це шкодить не тільки людині, але й особисто нам. Добре, коли у є найкращий дург, який може підтримати і моє рішення і мою згоду, а різні думки і бачення приводять до незгоди. Досить часто ми повинні перейти своє величне я, щоб не була сварки, бійки та образ. Іноді краще буду згодним з людиною, щоб не зруйнувати відносини, які відбуваються між вами, а спільна згода або думка об'єдную, ніж незгода яка руйнує.</span>
Пропоную скласти такий акровірш про зиму українською:
Сипле сніг,
кругом все біле,
Нерухоме все, заледеніле.
<span>І радіють
хлопчики й дівчата. </span>
<span>Гайда, діти, швидко на
санчата. </span>
В цьому аквровірші перші літери кожного рядка, прочитувані згори вниз, утворюють слово СНІГ.
<span> Головна думка твору "Дивак" </span>⇒ Світ природи такий самий неповторний, як і внутрішній світ людини. Кожна особистість є створінням природи, тому всі ми неоднакові. Люди, які мають особливий внутрішній світ сприймаються суспільством як диваки, проте кожну особистість характеризують лише її вчинки.
