Сенкан восточной стиль написания стихов
Ответ:
Завершение присоединения Казахстана совпало с реформами в самой России. Отмена крепостного права, реформы, направление на развитие капиталистических общественных отношений не могли не затронуть Казахстана. Он испытывал на себе активный процесс колонизации. Чтобы придать ему целенаправленный и систематический характер царское правительство решило создать в Казахстане административное управление, приближенное к российской системе и максимально отвечающее интересам метрополии. Для подготовки реформ в 1865 году была создана специальная Степная комиссия, в которую вошли представители министерства внутренних дел, военного министерства, местные представители, эта комиссия должна была выработать проект реформ. В 1865-1866 годах комиссией был составлен проект по управлению Казахской степью, оформленный в виде двух документов. 11 июля 1867 года Александр II подписал "Временное положение об управлении в Семиреченской и Сырдарьинской областях", а 21 октября 1868 года "Временное положение об управлении в степных областях Оренбургского и Западно-Сибирского генерал-губернаторства".
Объяснение:
4. Изяслав, Всеслав, Рогволод
5. а) национальное самосознание
б) феодально-зависимое население
в) феодальная раздробленность в Киевской Руси
г) Вероисповедание
7. 1ю Полоцкое княжество на севере Беларуси
2. Всеслава называли чародеем
3. Полоцк - древнейший город
4. На смену язычеству пришло христианство
У 1668 році Петро Дорошенко призначив Дем'яна Многогрішного наказним гетьманом Лівобережної України, оскільки сам був змушений повернутися на Правобережжя. Наступ московських військ під командуванням князя Григорія Ромодановського на Сіверщину (на Ніжин і Чернігів), відсутність військової допомоги від Петра Дорошенка, сильні московські залоги в містах, тиск промосковськи налаштованої частини старшини і православного духовенства (особливо Чернігівського архієпископа Лазаря Барановича) примусили Дем'яна Многогрішного піти на переговори з царським урядом.
З іншого боку, він мав власні амбіції — титулу «Наказного гетьмана Сіверського» йому було замало, прагнув поширити владу на все Лівобережжя. 17 грудня 1668 зібрано елекційну раду в Новгороді-Сіверському:
Таким чином, за допомогою компанійців, Многогрішний був обраний «сіверським гетьманом» та від імені всієї старшини присягнув на вірність царю. Москва втім, з огляду на сумнівний перебіг «вільних виборів» не визнала його титулу до Глухівської наради[5].
Тоді повернулися звідти Максаківський ігумен Ширкович та обозний Петро Забіла, яких посилала торік старшина провести переговори з Московщиною після війни Іоанна Брюховецького. Посли домовилися про обрання нового гетьмана, бо Петро Дорошенко, як гетьман Правобережжя за Андрусівською угодою 1667, яка поділила Україну між Річчю Посполитою й Московією, не міг мати двох сюзеренів.
