-Привіт! Як у тебе справи?
-Дуже добре, а у тебе як? Що нового вивчали на українській мові?
- Сьогодні ми писали твір на тему "Чи все можно придбати за гроші?".
-Дуже цікаво. Що ти відповіла?
- На мою думку гроші це не найважливіша річ.
-Чому? Адже ми все купуємо за гроші. Наприклад, їжу або житло.
- Звісно це потрібно, але здоровє та щастя ніколи за гроші не купиш, а особливо час.
- А як же ліки? А стати щасливим можно придбавши квиток на концерт улюбленного співака.
- Не проти всіх хвороб є ліки. А щамливими нас зроблять речі які є завжди безкоштовними.
- Що ти маєш на увазі?
- Я говорю про сміх, веселощі, кохання, сімю. Все це безкоштовне. Потрібно навчитися розуміти це та радіти життю, а не грошам.
- Певно ти прав/а! Навколо нас так багато незбагненного та чарівного, а за гроші все не купиш.
❤️
Твір-опис міста в художньому стилі
Київ у минулому й сьогодні
Київ вражає своєю багатоликістю: з одного боку — це велике сучасне місто, а з іншого — кожна стара вулиця — це історія, що завмерла в часі й просторі. І хочеться зупинитися, подумки зануритися в той далекий час, коли біля Золотих воріт стояли відважні русичі, коли матері благословляли своїх синів у далекий похід і терпляче чекали їхнього повернення. Трагічні звістки про своїх чоловіків та синів сприймали киянки мужньо, і єдиною втіхою було те, що гинули мужні воїни заради рідної землі, рідного краю.
У Києві мирно вживаються й сучасне (модернове), і старожитнє, вони ніби доповнюють одне одного, прокладаючи місточок з минулого в майбутнє. Здається, що кожна вулиця пов'язана з якоюсь знаменною чи трагічною подією в історії нашої Батьківщини. Ось, наприклад, Банківська вулиця з її чудернацьким архітектурним витвором — Будинком химер (цікава й незвичайна історія створення цієї будівлі), неподалік — офіційно велична споруда приміщення Конституційного Суду.
А Софія Київська? Це таке незабутнє враження, коли маєш можливість доторкнутися рукою до кам'яних стін, які були ще за часів Ярослава Мудрого! Або пройтись Андріївським узвозом і поговорити з митцями-умільцями, які прямо на вулиці пропонують свої твори: від звичайного «ширпотребу» до дійсно мистецьких витворів.
Чи побувати в будинку Булгакова, який знаходиться неподалік. Або спинитися поруч із пам'ятником такої неоднозначної у ставленні до княжих справ княгині Ользі й подумати про тлінність людського буття та невмирущість історії.
Можна здійснити екскурсію на територію Києво-Могилянської академії, саме в ній кілька століть тому навчалися передові мислителі Європи, тут був і Г. Сковорода з його незабутніми філософськими поглядами.
Але Київ — це не тільки святкові вулиці. Це й безпритульні діти, яких можна зустріти на Хрещатику в переходах метро, і безліч реклам і вивісок англійською мовою (які ж ми були патріотичні, коли боролися з російськомовними написами!). Та попри всі проблеми, які є в кожного міста, відчуваєш, що ти — в столиці.
<span>...Проводжають навесні гостей міста квітучі дерева-символи Києва — каштани. Вони урочисто тримають канделябри суцвіть, ніби гостинні господарі: раді були вам, приїздіть ще до нас.</span>
Рука - рукавиці, рукоділля, приручений(ручний).
Осяйні: Споріднене слово Сяє, Сяючий; ий- закінчення, сяюч- корінь, сяюч- основа. Дякую
Друг-це справжній скарб. Справжнім другом я вважаюту людину, яка не зраждує свого друга. Справжній друг завжди рад прийти тобі на допомогу. Деякілюди говорять,що дружба не головне у житті,але я точнознаю,що друзі повинні бути в кожної людини.Але ні одна людина не знає що означаєдружба,як її розуміти,навіть найрозумніші вчені не можуть це сказати.Бо дружбавона виникає сама по собі,і ми навіть нездогадуємось про це. Отжеми повині любитиіберегти своїх друзів!
