Він вештається абиде, коли якраз на дворі тепла пора, щоб попідбирати сміття деінде
•Спочатку, тобі треба підписати над кожним словом частину мови:
Столиця (іменник), нашої (займенник), держави (іменник), Київ (іменник);
• Потім підкреслити частини речення ( Підмет ( пряма лінія), присудок ( дві прямі лінії), додаток ( пунктир) , означення (хвиляста лінія), обставина (пунктир-крапка)
Столиця (підмет), нашої (означення), держави (додаток), Київ ( складений іменний присудок ( тому що можна підставити Є, (Столиця Є Київ) )
• Далі ми даємо характеристику речення:
( Речення, розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, повне, неускладнене).
Жалість людини до себе по повному праву вважається однією з найбільш негативних руйнівних для неї емоцій. І ця емоція руйнує все не тільки всередині неї, а і навколо. Крім цього, жалість є причиною негативного мислення, яке нічого доброго в собі не несе. І, навіть, якщо людина не ідентифікує свій стан як жалість до себе, існувати цей прояв може, незалежно, тобто автономно. Людина, яка хоча б раз піддається жалості до себе, дає їй всі шанси на постійне управління своєю поведінкою і свідомістю. І з плином часу цій емоції вже будуть не потрібні ніякі зовнішні обставини для того, щоб «працювати», оскільки джерелом її дії будуть тривожність, страхи та невпевненість. Людина, яка страждає жалістю до себе, перестає вірити в себе, втрачає здатність ефективно взаємодіяти з світом, вирішувати проблеми, будучи переконаною в тому, що не в силах подолати важкі ситуації і перепони. Думки про безсилля роблять її ще більш слабкою, адже від думок залежать і наміри людини і її поведінка. Моменти жалості до себе безпосередньо пов’язані з неусвідомленістю і тим, що людина йде за своїми переживаннями. Те, що мало для неї якесь значення, стає байдужим та вже неактуальним. А це призводить до ще більшої жалості до себе, нагадуючи порочне коло, з якого немає ніякої можливості вирватися. Незважаючи на те, що в такому стані дуже важко адекватно оцінювати свою поведінку і контролювати її, кожен, хто хоче впоратися з жалістю до себе, повинен зробити зусилля для того, щоб увійти в стан усвідомленості. Але, перш ніж ми приступимо до способів боротьби з цією недугою, давайте розглянемо основні її причини, а також ознаки.
Мовленнєва культура особистості великою мірою залежить від її
зорієнтованості на бездоганне, взірцеве мовлення. Щоб бути зразковим,
мовлення має характеризуватися найважливішими ознаками.
Культура мовлення - це ще й загальноприйнятий мовний етикет, тобто
усталені мовні звороти, типові формули, якими послуговуються у певних
ситуаціях спілкування. Вони відповідають національно-культурним
традиціям суспільства або окремого соціуму. Серед виражальних засобів
української мови - типові формули звертання, вітання, прощання,
побажання, подяки, поздоровлення, прохання, вибачення, співчуття тощо1.
У кожного народу складається свій традиційний мовний етикет, причому
кожний соціум, регіон має характерні йому формули, що зумовлено
звичаями, ритуалами, специфікою мовного узусу. Мовний етикет
визначається також соціальним статусом мовців, рівнем їхньої освіти й
виховання, статтю, віком, емоційністю ситуації.