Бывает живдкий, а бывает сыпучий. Бывает сладкий и горький. Существует чёрный и белый, красный и зелёный. Что это? (Чай)
Григір Тютюник – один з тих письменників, який дійсно може зачепити читача «за живе». Ця людина з нелегкою долею, насправді є неперевершеним майстром символів і образів.У своїй новелі «ТЗЗП» автор розповідає про кохання. Про любов таку, яка вона є насправді – без улесливих приємних слів, без чудових епітетів і метафор, без щасливого кінця. . У творі йдеться мова про почуття Марфи Яркової – вже заміжньої жінки, до Михайла – свого сусіда. А він в свою чергу має власну сімю – дружину Софію і сина. Особливим і вражаючим здається те, що кожен з цього любовного трикутника знає про нелегку ситуацію, яка склалася. Проте жоден з них не переступає народної моралі.Софія як вірна дружина повністю довіряє своєму чоловікові. До того ж вона не ставиться до Марфи як до суперниці, а навпаки співчуває їй. Бо точно знає, що Михайло – людина розсудлива і принципова, тому нізащо не переступить християнські устої.Михайло є втіленням справжнього чоловіка, голови сімї. Тому він чітко усвідомлює, що ніколи не зможе зрадити і покинути власну родину. До того ж чоловік дуже мудро робить, коли не звертає уваги на Марфині нещасні почуття. Адже зайвий раз не завдає болю жінці, що страждає.А Марфа.. особисто мені її дуже жаль. Адже нерозділене кохання – тяжка ноша, яку їй довелося пронести мало через не все життя.
Дещо хочеться сказати про незвичайний духовний зв'язок останніх двох. Коли Михайла під час сталінських репресій відправили до сибірського концтабору йому здавалося, що десь поряд блукає Марфина неспокійна душа. А та, в свою чергу, могла безпомилково розпізнати в який день чекати листа з «Сибіру неісходи__».
<span>Що і як повязувало цих двох людей – достеменно невідомо. Але після прочитання мене дійсно мучило те питання, яке оповідач ставить вкінці твору : чому так відчуваючи один одного вони не разом? Мабуть, логічним поясненням є ті обставини, які не дозволили героям бути разом – вік, наявність сімей.. та все ж мені хочеться схилити голову перед Михайлом. Людиною, яка не забула про моральні принципи і залишилась вірною своїй родині. На мою думку, це найважливіше у стосунках. Проте, не кожен з нас зможе бути таким же твердим у своїх переконаннях, на жаль.</span>
Сочинение на тему «Горы», описание гор
По узкой долине, которая называется ущельем, проходит горная дорога. Автотрасса кажется тоненькой светлой ленточкой на фоне гор. Все остальное пространство, куда хватает взгляда, занимают громадные горы, их склоны и вершины. Выше их – только небо.
Ближе к дороге горы — это не острые пики, а округлые, как будто овальные. Они густо поросли лесом. Издалека может показаться, что это толстые спины огромных мохнатых медведей, а шкуры у них зеленого цвета. Но шерсть на спинах медведей — это столетние ели и сосны высотой в десятки метров. Когда едешь по трассе, медвежьи спины почти смыкаются впереди машины.
А подальше цепью вздымаются настоящие высотные пики. Эти вершины образуют странные исполинские фигуры. Осенью они покрываются белым снегом, который сходит только в конце весны.
Самые высокие горы – хранители ледников, залежей кристально чистой замерзшей воды. Вот почему некоторые вершины вообще никогда не снимают своих белых шапок из снега и льда. Отсюда ледники кажутся просто белыми шапочками, но если подняться в горы, станет ясно, что они тянутся на много километров. Если отколоть «кусочек» от ледника, он будет весить тысячи тонн.
Вершины громоздятся одна за другой, и нет им конца. Далеко на горизонте уже не видно самих гор, а только их очертания. Как будто голубоватые призраки встают друг за другом на фоне неба.
В горах человек ближе всего к небу. Ведь на склонах гор можно даже увидеть заблудившиеся облака. Они висят так низко, что, кажется, до них можно допрыгнуть и дотянуться рукой. Где еще можно увидеть, как небо становится ниже земли, как не в горах?
Остап – прекрасный воин, во всем стремился быть похожим на отца. По характеру он добрый,но в то же время серьезный. Остап соблюдает традиции Запорожской Сечи. Он убежден в том, что его долгом является защита Родины. Людей он делит на врагов и друзей. Рискую собственной жизнью, Остап готов прийти на помощь приятелю.
Андрий – не похожий на брата. У Андрия хорошо развито чувства к прекрасному. Он мягче, покладистее. он проявляет храбрость в бою и еще немаловажное качество, присущее Андрию – свобода выбора.
Напиши-< краткое содержание глав "кавказский пленник"> (в Яндексе или Googl) там всё будет написано и главы и краткое содержание
