Останні теплі вересневі дні. Тепло потороху відходить, поступається місцем холодам. Старий дід вітер, випускає своїх коників-вітруників на пасовисько. Пркрасна дівчина Осінь, розмальовує листки в теплі кольори. Червоний, багряний, жовтий... Відлітають у теплі краї журавлі, прощаються із рідною землею. Тяжке, сумне кру, кру, кру... "Повретайтеся! Повертайтеся, журавлики мої!"
Фельдшер є працівником швидкої допомоги, залізничної станції, морського порту. Професія фельдшера є дуже важливою і вимагає відповідальності, оскільки саме він надає людям першу допомогу, і вже від його роботи залежить людське життя. Дана професія спочатку з’явилася в Німеччині.
Основні обов’язки фахівця ще з тих часів не змінилися, тому основні обов’язки фельдшера полягають у встановленні діагнозу пацієнту, потім він повинен надати кваліфікованості ю першу медичну допомогу, яку потрібно зробити до того, як пацієнт отримає професійний лікарський огляд.
Ще з давніх часів медики вважалися однією з найбільш шанованих і почесних професій. Велика кількість фахівців з різним освітнім рівнем працюють в медицині. Фельдшера, медсестри, лаборанти і лікарі, всі вони присвятили своє життя найнеобхіднішої, цікавою і похвальною діяльності-полегшенню болю і страждань своїх пацієнтів, в боротьбі за їхнє здоров’я і життя.
Професію фельдшера вважають найбільш наближеною до лікаря. В основному, фельдшера працюють на швидкій допомозі. Їх професійні обов’язки пов’язані з наданням першої допомоги хворим, які виявилися потерпілими в аварії, раптово захворіли. Фельдшер займається попереднім оглядом хворих (міряє тиск і пульс), ставить первинний діагноз, і на основі цього діагнозу виробляє медичну допомогу.
У цій роботі знадобиться самовладання, велике терпіння, здатність до прийняття швидких рішень в складних ситуаціях, врівноваженість. Щоб бути успішним у роботі, необхідно мати великий інтерес до медицини, і завжди бути готовим надати допомогу нужденному людині.
<span>Робота фельдшера безпосередньо пов’язана з високим ступенем відповідальності, тому у своїй роботі він повинен добре знати фізіологію людини і анатомію</span>
Мова як засіб спілкування — це найменш вагомий аргумент, адже спілкуватися сяк-так можна і взагалі без мови — поглядами, жестами. А от що мова — генетичний код, ознака національної ідентичності цілого народу, а це завжди несе ідею суверенності, окремішності, незалежності — це серйозно. І більш виразної та вагомої ознаки саме національної мови тут не було і не буде. Виходить, що МОВА — це символ свободи, а отже — і державності її народу. І вона захищає і мусить захищати себе на своїй одвічній землі як свободу своєї нації. Найвищим пріоритетом людини, звичайно, є свобода, а значить — і мова. Це і за логікою, і за відчуттями.
Мова – то магічне дзеркало, невичерпний засіб спілкування. У мові відображено життєвий досвід, сприйнятий людством від давнини до сучасності. При цьому мова відображає не тільки матеріальний (видимий) світ, а й внутрішній (невидимий). Наші моральні переконання формуються на основі моральних понять та ідей, що пізнаються завдяки мові. Чим краще ми опановуємо мову, тим досконалішим стає наше мислення, бо мова і мислення нероздільні. Вбираючи в себе знання, відображені в мовленні, людина вибудовує власний внутрішній світ, формує себе як особистість.
Свідомість і самоідентифікація людини починається з мови. Мова в людині закладена генетично, вона є кодом, що зв’язує покоління. Мова визначає національний характер людини. І я думаю, що самоусвідомлення людини починається з оволодінням нею рідної мови, а точніше з першими словами, навіть звуками, бо сучасна електроніка фіксує особливості національного плачу новонародженого.
Вивчаючи мову, дитина розшифровує код. Мислення, а отже й свідомість і самоідентифікація людини ґрунтується на основі рідної мови. Павло Мовчан розглядає мову як космічне явище. Мова – це позитивна енергія, якою дитина живиться з самого дитинства, і втрата цієї позитивної енергії впливає негативно на дитину, на її здоров’я, на розумовий розвиток. За моїм спостереженням, сільські діти, які з дитинства розмовляють рідною – українською мовою, думають нею, набагато здоровіші, яскравіші, ніж ті, що спілкуються російською. Наші професори, академіки, вчені в основному – вихідці з сіл. Вони з дитинства були кровно зв’язані з українською мовою і природою. Бо, мова і природа дуже тісно пов’язані між собою.
А видатні поети, письменники? Усі вони мали нерозривний зв’язок української мови з українською природою. Отже, мова – це аналог природного буття, духовної сфери, характеру й долі людини.
Недарма, людина, що втрачає зв’язок з Батьківщиною, природою, мовою – в основному нещасна людина. Емігранти матеріально забезпечені люди, але душа їх до кінця днів залишається тут, вдома.
Щодня ми реалізовуємо себе, виявляючи своє ставлення до навколишнього світу, і найповніше, найглибше цей процес відбувається у мовленні під час повсякденного спілкування. Коли людина добре володіє мовою, вона має могутній засіб для впливу на інших людей.
Не поспішаючи наближалася осінь. Восени я по-особливому ВЕСЕЛО проводжу час, стрибаючи в золотисту шарудить листя. Важко адаптуватися після спекотного літа до занадто холодної похмурої осені. Дуже нудно буває на осінніх канікулах.Восени завжди трохи сумно про минає літо. Восени всі мої думки відлітають ДАЛЕКО в теплі країни. Восени не дуже ЖАРКО і не дуже ХОЛОДНО, небо кристально чисте, і всі околиці, куди не кинь погляд, виблискують червоним, золотим, помаранчевим, жовтим, охряним і блідо-синім. Сонце гріє ще майже по-літньому, прагнучи віддати останнє нерозтрачене тепло. Вранці восени стає холодніше. Небо восени дивно прозоре, чисте і високе. Кожен місяць осені по-своєму хороший. Восени дуже СИЛЬНО змінюється природа
якщо щось не суди за помилки з повагою росіянин українцю
Татове слово
Як багато важить татове слово! Досить часто ми над цим не задумуємось, та даремно. Тато завжди допоможе у скрутну хвилину, розрадить, підтримає. Мудре, можливо іноді й суворе, воно не забудеться ніколи. Минуть довгі роки, а те повчальне, а часом і грізне татусеве "не можна" буде з нами завжди. Воно допомагає нам сьогодні, допоможе і в дорослому житті.
