Рукопис давній спосіб написання книг
Жили у країні Граматиці українські префікси. Було їх дуже
багато: Роз-, Без-, Під-, Над-, Від-, Між-, Перед-... І були вони
поважними, і пишалися собою, бо служили Українській мові - одній з
найчарівніших мов світу.
Шанували префікси порядок, вони завжди знали, де й коли стати, як змінити
слово, як грамотно писатися.
Але в кожній сім'ї бувають проблеми... Префікси З- і С-, жваві
пустуни, були великими друзями, їх завжди бачили разом. Як вітер, гасали вони
наввипередки по палацу. Тільки й чути було: з-з-з-, с-с-с-. Не в одного з
поважних префіксів аж голова йшла обертом від того гасання. А коли кликали всіх
до роботи, З- і С-створювали такий безлад у країні! Уявляєте, як
вони з розгону, не задумуючись, ставали коло якогось Слова! Хто перший добіг,
той і став. Так, кого хочеш, можна збити з пантелику!
Поважні префікси часто соромили пустунів, закликали їх бути серйознішими,
відповідальнішими, - одним словом, виховували... Особливо обурювалися префіксиРоз- і Без-.
"Ми теж можемо вимовлятися нечітко, але ж пишемося завжди однаково, бо
інакше це було б неповагою до себе та й до інших префіксів взагалі!"
Але вмовляння не допомагали. І тоді префікси зібрали Велику наукову раду. Вони
виступали з доповідями, сперечалися...
І нарешті ухвалили ПРАВИЛО:
префікс С- пишеться перед буквами К, П, Т, Ф, X,
префікс З- пишеться перед усіма іншими буквами.
І все.
“Казка про зиму” твір Жила-була Зима. У хорошій хатинці, з крижаним підлогою, морозною візерунковою стелею, і розмальованими вікнами. Хата ця стояла в дрімучому лісі. Якось так виходило, що влітку ні хати, ні Зими ніхто не бачив. А в морозний час – все ніби було на місці. І будинок, і господиня його. І ось одного разу, коли господиня Зима робила з білих сніжків повітряний торт, вона побачила на порозі свого будинку дівчинку. В ліс дівчинка прийшла разом зі своїм дідусем; вони вибирали найкрасивішу ялинку на Новий Рік. Але дідусь десь загубився і дівчинка злякалася. А за вікном потихеньку сутеніло. Дівчинка було зажурилася, але господиня Зима затіяла з нею гру. Потрібно було назвати якнайбільше зимових слів. Хто слів знає більше, той і виграв. «Метелиця, паморозь, іній, сніг, хуртовина, завірюха, сніжинки …», – багато слів назвали гравці. Незабаром дівчинка сама не помітила, як заснула. А на ранок господиня Зима привела в дім дідуся. Виявляється, він зустрів в лісі дванадцять братів місяців, та й забалакався з ними. То-то було радості, коли дідусь з онукою зустрілися. Господиня Зима дала їм свої снігові сани, і вони вирушили додому.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/kazka-pro-zimu/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Работа чорна, а грошики бiлi
