На частку України <span> припадає п'ять і сім десятих відсотка площі Європи.
</span><span>Лісорубів тих у лісі налічив я двадцять вісім
</span> Хоч запаси води на Землі величезні, на прісну воду припадає лише два й одна друга відсотка. Селянські та заробітчанські сім’ї вирізнялися високою народжуваністю — у середньому по п’ять-сім дітей, хоча траплялося й десять-дванадцять. <span>Практичне використання могутніх вод Дніпра почалося у тисяча дев*ятсот тридцять другому році, коли на його берегах стала до ладу Дніпровська гідроелектростанція.</span>
Друг вірний а ворог злий. Мама ніжна а мачуха недобра. дерево велике а кущ маленький. Чиста вода добра а солодка шкідлива.
навесні пишется разом ти вже повинна знати про це!
<span>я міркую ,що бібліотеки створили ,щоб зберігати стародавні книги вони писались століттями.Люди додумались створити бібліотеку і вони там зберігали стародавні книги.Ті люди ,що жили на той час вони померали а други народжувались і так почали створювати бібліотеки.Люди які хотіли щось дізнатись що було у ті часи йшли в бібліотеку і брали книги ,або хотіли ,щось прочитати і дізнатися щось нового.</span>
Людина і природа нерозривно взаємопов’язані між собою. Це було завжди. Первісні люди настільки трепетно ставилися до природи, майже обожнювали її. І вогонь, і вода, і земля, і небо… Усі стихії бачилися первісній людині божествами. Та й рослини, і тварини, і птахи. Це трепетне ставлення до природи і зараз жевріє в душі кожної людини. Наприклад, моє ставлення до ластівок. Я дуже люблю ластівок. Приїжджаю в село до бабусі, відкриваю скрипучу дерев’яну хвіртку, обнімаюся з бабусею, п’ю з нею чай, а потім – до річки. Ластівки вже там. Вони кружляють так низько, що крилами нібито торкаються води. У глині стрімкого протилежного берега гнізда ластівок. Там вони вигодовують своїх пташенят.
Жива природа дивовижна. А ще, я знаю, природа лікує. Ті ж собаки і кішки. Дихання собак, як з’ясували вчені, створює в квартирах і будинках протимікробну середу. Не дарма ж нашими предками складені приказки: “Кішка на хворе місце лягає”, “Собака лизне – всі хвороби вилікує”. І як шкода, що в наш час ставлення людини до природи стало таким безжально-споживчим. Людина вирубує ліси, викидає в атмосферу забруднюючі її речовини, отруює воду озер, річок і морів. Хіба це припустимо? Адже ми живемо від природи, дихаємо її повітрям, харчуємося її плодами. І чи надовго вистачить природних ресурсів при такому їх непродуманому варварському використанні? Може, на наш вік і вистачить. А наші діти? Я знаю, багато людей, зокрема, письменників, боролися і борються за природу. Ось, наприклад, відомий письменник Чингіз Айтматов у своєму романі “Буранний полустанок” пише про Арал, який висихає і кожен рік становиться менше, клімат, який змінюється в гіршу сторону, землю, яка скудіє на очах. Ще Айтматов пропонує нам способи використання природних багатств.
