Підмет-Щастя
Присудок-неможливе (виражене прикметником)
Без блакитного неба-додаток (-----)
Над головою-обставина (-.-.-.-)
Переливчастого-означення
Співу птахів-додаток
Наповненого хвоєю повітря-обставина (зворот)
Квітучих-означення
Садів і домівки-додатки
Речення-Розповідне,неокличне,двоскладне,повне,ускладнене однорідними членами речення та дієприслівниковим зворотом.Поширене)
Не істота
Н. П'ятсот дев'ять
Р. П'ятисот дев'яти
Д. п'ятистам дев'яти
З. П'ятсот дев'ять
О. П'ятьмастами дев'ятьма
М. На п'ятистах дев'яти
Істота
Н. П'ятсот дев'ять
Р. П'ятисот дев'яти
Д. П'ятистам дев'ятьом
З. (Або Н., Або Р.)
О. П'ятьмастами дев'ятьма
М. На п'ятистах дев'ятьох
Мова – неоціненний Божий дар, який даний кожній людині. Вона супроводжує нас від народження і аж до смерті.Новонароджена дитина світ пізнає через мову, яка приходить з першим подихом, з молоком матері і ми повинні шанобливо ставитись до неї все життя. Вона має стати нам рідною, як батько і мати, як земля, на якій живемо, зростаємо.<span>Мова – це не просто слова, звуки, це – голос народу. Наш народ протягом багатьох віків творив мову, боровся за її збереження.
</span><span>Кожен народ має свою мову і прославляє її. Український люд — один із великих слов’янських народів, який має свою історію, який має чим пишатися. Українські землі перетерпіли багато битв, українці пролили багато крові, боронячи нашу Батьківщину. За допомогою писемних документів, праці істориків, етнографів, громадських діячів та лінгвістів ми можемо вивчати історію нашого рідного краю, віднайти відповіді на свої запитання. Наш міцний, як скеля, народ має славетну мову солов’їну, яка наймилозвучніша, наймиліша, найцінніша у всьому світі.</span>У кожного українця складається певне враження від рідної мови. Для великих українських письменників мова стає натхненням для написання різних поезій. Я думаю, взагалі не має такого письменника, який би не хотів би писати про красу рідної мови, не прославив велич її в народі, не хотів би розповісти всім про її красу.Українською мовою написані твори Котляревського і Шевченка, Франка і Лесі Українки, Нечуя-Левицького і Коцюбинського, які Україна буде пам’ятати завжди. Нашою мовою Маруся Чурай складала пісні, які підбадьорювали козаків, нею звучали накази славнозвісного полководця і гетьмана П.Сагайдачного, який вів на бій козацькі полки. Це мова запорізьких козаків.Ми будемо жити і процвітати, доки з нами наша мова калинова. Вона допомагає нам спілкуватися між собою, занурює нас у неймовірну красу кожного нашого слова. Прекрасна, неповторна, мелодійна українська мова, А для нас, українців, вона єдина й безцінна, адже мова народна — це золотий запас душі народу, з якого ми виростаємо, яким живемо, завдяки якому маємо право милуватися й пишатися рідним краєм, повторюючи слова М. Рильського:<span>Мужай, прекрасна наша мово,
Серед прекрасних братніх мов.</span>
<span>Ми звикли називати себе й суспільство, до якого належимо, українською нацією. Ми пишаємося національною історією, творимо національну культуру, розвиваємо національну економіку... А що ж означає таке популярне сьогодні слово «нація»? Учені досі не змогли дати йому точне визначення, однак стверджують, що нація - це певний колектив людей, які мають спільне походження, спільну культуру і, найголовніше, спільну мову. </span>
<span>Український народ має давню історію, він витворив оригінальну й неповторну культуру, відому всьому світові. </span>
<span>Однак найголовнішою його ознакою, що дає йому право називатися нацією, є мова - його найбільша духовна цінність, його суть, основа його буття. Саме мова формує і визначає свідомість, творить людину, культуру, історію. Це найдорожчий скарб, переданий українцям сотнями й сотнями попередніх поколінь, виплеканий у давньому переказі, у народній пісні, у влучній приказці. Пригадаймо слова Панаса Мирного: «Найбільше і найдо¬рожче добро в кожного народу - це його мова. Ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування». Народ без мови не існує, отже, плека¬ючи рідну мову, ми зберігаємо душу свого народу. </span>
<span>Від покоління до покоління, долаючи численні перешкоди, українці розвивали народну й літературну мови. Адже вільне, творче слово - це душа народу. Якщо в народу відібрати його мову, він зникне, втративши культуру та історію. Ось як про це свого часу сказала Ліна Костенко: </span>
<span>Нації вмирають не від інфаркту, </span>
<span>Спочатку їм відбирають мову. </span>
<span>Українська мова ввібрала в себе все найкраще, найніжніше, найвеличніше, наймудріше, найблагородніше, найпоетичніше і найболючіше - перший крик немовляти, яким воно сповістило про свою появу на світ, і останній зойк прощання людини зі світом, дзвінкий сміх щасливої дитини і зворушливий плач сироти, тугу чумаки в далекій дорозі і розпач кріпака на важкій підневільній праці, радість творчої праці та побратимської вірності і розчарування від холодної людської байдужості, блакить високого неба і золото пшеничних ланів, багрянець світанкових заграв і срібло перлистих рос, могутність бурхливого Дніпра і плин тихого Дунаю, міць столітніх дубів, що символізують силу української нації, і тихий шепіт шовкових трав, гіркоту поневірянь на чужині і від чуття піднесеності в молитві до Бога за рід свій, за Україну, за мир, добро і спокій на всій планеті. </span>
<span>А Вкраїни ж мова – </span>
<span>Мов те сонце дзвінкотюче, </span>
<span>Мов те золото котюче, </span>
<span>Вся давність і обнова - Українська мова. </span>
<span>(П. Тичина) </span>
<span>Мова дається одвіку й довіку, це - спадкоємність не лише в межах роду, а й цілого народу. Українська мова - це святі скрижалі нашої нації, тому її слід берегти, пишатися нею, завжди пам'ятаючи про її значення, про її рятівну, цілющу, відроджуючу силу: </span>
<span>Ми з нею відомі усюди, </span>
<span>Усе в ній, що треба нам, є, </span>
<span>А хто свою мову забуде, </span>
<span>Той серце забуде своє. </span>
<span>Вона, як зоря пурпурова, </span>
<span>Що сяє з небесних висот. </span>
<span>І там, де звучить рідна мова, </span>
<span>Живе український народ. </span>
<span>(В. Сосюра) </span>
<span>Один давньогрецький філософ казав: «Заговори, щоб я тебе побачив». Це дуже символічний вислів із глибоким змістом. Якими побачать українців інші народи, залежить від самих українців. Ми хочемо бути багатомовними та освіченими, хочемо, щоб про нас знав увесь світ. Для цього ми маємо засвітитися любов'ю передусім до рідної мови як до найсвятішого скарбу нашої нації. </span>
